Досліджуючи містичні звуки: Глибоке занурення до психоделічного року та його вплив на світову історію музики

Розкриття загадкових джерел

У середині 1960-х років виник революційний музичний жанр, що переплітався з рухом контркультури та підживлювався дослідженням галюциногенних речовин, які змінюють сприйняття. Так народився психоделічний рок - жанр, який не тільки сформував музичний ландшафт, а й залишив незгладимий слід у культурній тканині того часу. 

Осідлавши хвилі ЛСД: Основні впливи та музичні прояви

Звучання психоделічного року - це звукове представлення трьох основних ефектів, які спричиняє ЛСД: деперсоналізації, дехронізації та динамізації. Ці ефекти, спрямовані на відсторонення слухача від повсякденної реальності, знайшли своє вираження у нових студійних трюках, електронних експериментах або тривалих інструментальних соло. 

Калейдоскоп стилів: Різні впливи та вирази

Психоделічний рок був плавильним котлом стилів: артисти черпали натхнення у фолку, джазі, блюзі та навіть індійській традиційній музиці, що призвело до появи окремого піджанру, відомого як «рага-рок». У 1960-х роках з'явилися два яскравих напрямки жанру: химерна, сюрреалістична британська психоделія та сирий, енергійний «кислотний рок» американського Західного узбережжя. 

Кислотний рок проти психоделічного року: Розгадка особливостей

Хоча терміни «кислотний рок» та «психоделічний рок» часто використовують як взаємозамінні, «кислотний рок» - це важчий, жорсткіший та сиріший напрям у рамках жанру психоделічного року. Цей піджанр розсунув кордони, сприяючи еволюції не тільки психоделічного року, а й вплинувши на наступні напрямки, такі як прогресивний рок або хард-рок. 

Золота ера: Найкращі роки психоделічного року

Зеніт психоделічного року припав на період з 1967 до 1969 року, позначений такими знаковими подіями, як Літо любові 1967 року та рок-фестиваль у Вудстоку 1969 року. У цей період жанр перетворився на міжнародний музичний рух, хитромудро вплетений у тканину широко поширеної контркультури. 

Занепад та відродження

З настанням 1970-х років психоделічний рок зіткнувся з занепадом, на який вплинули зміни в суспільстві, втрата ключових фігур та рух «назад до основ» серед артистів, що збереглися. Однак його дух зберігся, знайшовши відродження у різних формах нео-психоделії, починаючи з кінця 1970-х років. 

Спадщина психоделічного року: об'єднуюча й надихаюча

Вплив психоделічного року вийшов за рамки його періоду розквіту, з'єднавши перехід від раннього блюзу та фолк-року до прогресивного року та хард-року. Його вплив позначився на виникненні піджанрів, найбільш помітний внесок у розвиток хеві-металу. 

Піонери психоделічного звукового ландшафту: Попередники та вплив (1960-65 рр.)

Визначення місця народження психоделічного року схоже на пошук витоків рок-н-ролу - це завдання визнає музичний критик Річі Унтербергер. У пошуках першої психоделічної платівки можна знайти інтригуючих претендентів, включно з інструментальною «Telstar» гурту Tornados (1962) та «Any Way You Want It» Дейва Кларка (1964) з його потужною реверберацією. Однак першу явну згадку ЛСД на рок-платівці можна віднести до серф-інструменталу «LSD 25» гурту Gamblers 1960 року. 

Революція фуззу: Дослідження викривлених просторів

1962 року сингл Ventures «The 2000 Pound Bee» викликав дзижчання спотвореної гітари «fuzztone», запустивши пошук можливостей важкого, транзисторного викривлення. Лондонська рок-н-рольна сцена стала благодатним ґрунтом для експериментів, тож такі виконавці, як Пі Джей Пробі, включили «fuzztone» у свої сингли. The Beatles у своєму хіті 1964 року «I Feel Fine» продемонстрували використання зворотного зв'язку, що ознаменувало значний стрибок у розширенні звукових кордонів. 

Британське вторгнення та звукова еволюція фолк-року

AllMusic приписує виникнення психоделічного року у середині 1960-х років британським гуртам, які очолили «Британське вторгнення», а також фолк-рок-гуртам, які прагнули розширити звукові можливості своєї музики. Згідно з книгою Арнольда Шоу «Рок-революція», опублікованою у 1969 році, американський прояв жанру являв собою ескапізм поколінь, що слугував протестом проти суспільних табу та прийнятого лицемірства дорослого життя. 

Вплив Ділана та становлення фолк-року

Боб Ділан, американський фолк-співак, зіграв ключову роль у виникненні фолк-рокового руху 1965 року. Його вплив вийшов за рамки жанрів, ставши орієнтиром для авторів психоделічних композицій наприкінці 1960-х років. Тим часом віртуозний ситарист Раві Шанкар, який з 1956 року займався поширенням індійської традиційної музики на Заході, надихнув ціле покоління рок-музикантів, зробивши рага-рок невід'ємною частиною естетики психоделічного року. 

Культурні змішання: Джаз, блюз та східні впливи

На початку 1960-х років британська фолк-сцена стала місцем злиття блюзу, психотропних речовин, джазу та східних впливів у творчості Деві Грема. Його використання модальних гітарних налаштувань для транспонування індійських раг та кельтських рілів справило глибокий вплив на таких гітаристів, як Берт Янш та інших представників різних стилів. Екзотичні звуки джазового саксофоніста Джона Колтрейна на таких альбомах, як «My Favourite Things» або «A Love Supreme», створені під впливом раги Раві Шанкара, стали джерелом імпровізації у психоделічній сфері. 

Народження психоделічного фолку: The Holy Modal Rounders та Джон Фейхі

Термін «психоделічний» з'явився на фолк-сцені завдяки нью-йоркському гурту The Holy Modal Rounders у 1964 році. Фолк/авангардний гітарист Джон Фейхі, експериментуючи з незвичними техніками запису та новими інструментами, створив такі новаторські роботи, як «The Great San Bernardino Birthday Party», передбачивши елементи психоделії нервовими імпровізаціями та нетрадиційними налаштуваннями гітари. 

Багатогранні дослідження Сенді Булла

Фолк-гітарист Сенді Булл у своєму альбомі 1963 року «Fantasias for Guitar and Banjo» здійснив багатогранне дослідження, що включає у себе елементи фолку, джазу, а також індійських чи арабських мотивів. Вважається одним з найбільш ранніх психоделічних записів, робота Булла продемонструвала різноманітні впливи, що сходяться у формуванні психоделічного звукового ландшафту. 

Echoes of the Psychedelic Prelude: Звукова спадщина

У міру вивчення попередників та впливів психоделічного року 1960-1965 років стає очевидним, що ця звукова подорож була результатом експериментів, злиття культур та пошуку звукових інновацій. Ці ранні дослідження заклали основу для калейдоскопічних звуків, які визначили рух психоделічного року у наступні роки. 

1965: Народження психоделічних звукових ландшафтів та культурні зрушення

За словами Баррі Майлза, видного діяча британського андеграунду 1960-х років, виникнення психоделічного руху не було одномоментним явищем. 1965 рік став поворотним, коли у США зародився відчутний молодіжний рух, що дав початок багатьом ключовим «психоделічним» рок-гуртам. У цей переломний період відбулося злиття музики, культури та свідомості, заклавши основу для психоделічної ери. 

Західне узбережжя США: Кислотні досліди та танцювальні майданчики

На Західному узбережжі США хімік-підпільник Огастус Оуслі Стенлі III та Кен Кізі разом з гуртом «Merry Pranksters» зіграли важливу роль у формуванні психоделічного ландшафту. Кислотні досліди Кізі та поява психоделічних танцювальних залів стали майданчиками для неконтрольованих мандрівок та занурення у атмосферу. Одночасно у Великій Британії Всесвітній психоделічний центр Майкла Голлінгсхеда та присутність поетів покоління «біт», таких як Аллен Гінзберг, у Королівському Альберт-холі ознаменували культурне пробудження. 

The Beatles: Кислотні апостоли та звукові новатори

На думку Джима ДеРогатіса, «Бітлз» були «кислотними апостолами нової ери». Продюсер Джордж Мартін, від самого початку відомий своїми комедійними й новаторськими записами, відгукнувся на прохання «Бітлз», запровадивши студійні прийоми, які поставили їх у авангард психоделічних ефектів. Такі пісні, як «Ticket to Ride» (квітень 1965 року), натякали на наркотичні інспірації, віщуючи відкрито психоделічну роботу гурту. Ритмічна оригінальність, тональна неоднозначність, включення елементів індійської музики та авангардний підхід The Beatles заклали основу для еволюції психоделічної музики. 

Byrds, Yardbirds та психоделічна сирена

Річі Унтербергер вважає, що Byrds, які з'явилися на фолк-рок-сцені Лос-Анджелеса, так само як і Yardbirds, які прийшли з блюзової сцени Англії, зіграли важливу роль у появі «психоделічної сирени». Після того як у 1965 році Byrds перейшли на електроінструменти, натхненні фільмом Beatles «A Hard Day's Night», вони випустили версію пісні Ділана «Mr. Tambourine Man», що потрапила до чартів, ознаменувавши тим самим перехід до психоделічного звучання. 

Використання дроуна у індійському стилі The Kinks та ситара Beatles

У пісні «See My Friends» (липень 1965 р.) The Kinks продемонстрували стійкий індійський стиль, використовуючи гітари з відкритим налаштуванням для імітації інструменту тамбура. Водночас «Norwegian Wood» (грудень 1965 р.) Beatles став першим записом західного року, в якому використовували ситар, що поклало початок тенденції до використання індійських інструментів. Джордж Кейс називає «Rubber Soul» альбомом, який поклав початок психоделічній ері. 

Сан-Франциско: Виникнення психоделічної столиці

У міру того як психоделічний вплив переміщався з Лос-Анджелеса до Сан-Франциско, місто стало столицею руху на Західному узбережжі. Під впливом британських гуртів, таких як Beatles та Rolling Stones, сформувалося «звучання Сан-Франциско». Чет Гелмс з гурту Family Dog організовував підвальні концерти, а нічний клуб The Matrix, відкритий засновником Jefferson Airplane Марті Баліном, став зосередженням для місцевих гуртів, включно з Grateful Dead та Steve Miller Band. 

Зародження кислотного року у The Grateful Dead

На думку Кевіна МакІні, Grateful Dead зіграли ключову роль у зародженні кислотного року під час заходу 4 грудня 1965 року, відомого як другий кислотний тест. Цей виступ з використанням стробоскопів, що відтворюють ефект ЛСД, вважається визначальним моментом, що поклав початок всій психоделічній субкультурі. 

Переломний момент у культурі

По мірі вивчення психоделічних сцен та звуків 1965 року стає очевидним, що цей рік заклав основу для культурної та музичної революції. Від експериментів «Бітлз» до появи культових гуртів та зародження ейсід-року - 1965 рік став переломним моментом, що поклав початок психоделічній подорожі, яка розгорнеться наступними роками. 

1966: Психоделічний рок виходить на центральну сцену

У середині 1960-х років термін «психоделія» почав проникати у розмови в клубах, віщуючи культурне зрушення, яке переосмислить музику. На думку Ечарда, 1966 рік ознаменувався явним просуванням психоделічних ідей у рок-експериментах, у яких прозвучали ключові елементи психоделічної тематики. ДеРогатіс вважає 1966 рік відправною точкою для психоделічного року, а Проун та Ньюквіст визначають пік психоделічного року між 1966 та 1969 роками. 

Поява психоделічних хітів: Yardbirds та Byrds лідирують

У лютому та березні 1966 року вийшли два сингли, які згодом будуть визнані першими психоделічними хітами: «Shapes of Things» гурту Yardbirds та «Eight Miles High» гурту Byrds. Дослідження гітарних ефектів, східних гам та зміщення ритмів у «Shapes of Things» Yardbirds стало новаторським, а «Eight Miles High» Byrds втілила психоделічну інтерпретацію вільного джазу та індійської раги. Обидві пісні, з їхнім новаторським звучанням та неоднозначними текстами, зіграли вирішальну роль у визначенні психоделічного ландшафту, що зароджувався. 

Біч Бойз та Бітлз: Формування психоделічних звуків

Внесок у масове визнання психоделії зробили альбом Біч Бойз «Pet Sounds» (травень 1966 року та альбом Бітлз «Revolver» (серпень 1966 року). Альбом «Pet Sounds», який вважають одним з найбільш ранніх альбомів психоделічного року, представив вправні експерименти, психоделічні тексти та складні звукові ефекти. У композиції «I Just Wasn't Made for These Times» вперше на рок-платівці були використані звуки Theremin. Альбом «Revolver», який ДеРогатіс вважає психоделічним шедевром, продемонстрував інноваційні студійні трюки, реверсивні звуки у «Rain» та гучну мелодію у «Tomorrow Never Knows», що відображає зростання інтересу гурту до незахідних музичних форм. 

13th Floor Elevators та зародження психоделічного гаражного року

Ранні релізи 13th Floor Elevators, Love та інших ключових психоделічних гуртів 1966 року зробили значний внесок у розвиток жанру. Родом з Остіна, штат Техас, група 13th Floor Elevators випустила свій дебютний альбом «The Psychedelic Sounds of the 13th Floor Elevators» у жовтні. Вони стали піонерами у використанні терміна «психоделічний рок», що видно з їхньої візитної картки. Видання Rolling Stone визнає їх найважливішими родоначальниками психоделічного гаражного року. 

Пісня Донована «Sunshine Superman» та визнання мейнстриму

Сингл Донована «Sunshine Superman», випущений у липні 1966 року, став одним з перших психоделічних поп/рок-синглів, які очолили чарти Billboard у США. Просякнута відсиланнями до ЛСД та написана під впливом книги Олдоса Хакслі «Двері сприйняття», пісня зіграла вирішальну роль у поширенні психоделії серед суспільства. 

Beach Boys «Good Vibrations»: Віха психоделічної поп-музики

У жовтні 1966 року гурт Beach Boys випустив сингл «Good Vibrations», ще одну ранню поп-пісню з психоделічними текстами та звуками. Успіх цього синглу викликав пожвавлення у світі терменвоксів та підвищив популярність аналогових синтезаторів. Гармонії, представлені Beach Boys, стали невід'ємною частиною ландшафту еволюціонуючої психоделічної поп-музики. 

Культурний вплив психоделії

Вивчаючи становлення та ранню популярність психоделічного року 1966 року, ми бачимо, що цей рік став поворотним пунктом, який просунув жанр у масову свідомість. Завдяки новаторським хітам, експериментальним альбомам та прийняттю психоделії культурою, 1966 рік заклав основу для музичної революції, яка визначила кінець 1960-х і подальші роки. 

1967-69: Золота ера психоделічного року

У 1967 році психоделічний рок вийшов на перший план, захопивши ширшу аудиторію й привернувши значну увагу ЗМІ за межами місцевих спільнот. Цей період, що тривав з 1967 по 1968 рік, став зенітом впливу психоделічного року, який домінував на музичній сцені завдяки своєму химерному британському шарму та брутальній мощі американського кислотного року Західного узбережжя. 

Різноманітний американський психоделічний ландшафт

Американська психоделічна музична сцена демонструвала різноманітні форми. Якщо британська психоделічна музика, як правило, була більш експериментальною та мистецькою, дотримуючись структури поп-пісень, то американський її аналог охоплював три основні категорії. До них належали «кислотні джеми» гуртів з Сан-Франциско, поп-психоделія, прикладом якої слугували такі гурти, як Beach Boys, та «розв'язна» музика гуртів, що наслідували приклад Beatles або Yardbirds, як-от Electric Prunes, the Nazz, the Chocolate Watchband або the Seeds. 

Вплив «Бітлз» та англійська психоделія

Бітлз продовжували залишатися першопрохідцями у цьому жанрі. У лютому 1967 року їхній подвійний А-сингл «Strawberry Fields Forever» / «Penny Lane» поклав початок «англійському поп-пасторальному настрою». Це стало початком захоплення англійської психоделії ностальгією за невинністю, спричиненою ЛСД. Партії меллотрона у «Strawberry Fields Forever» залишаються культовими, символізуючи вершину використання цього інструменту у поп- та рок-музиці. 

Сходження Сан-Франциско: Jefferson Airplane та «Surrealistic Pillow»

Сан-Франциско став культурним центром, а альбом Jefferson Airplane «Surrealistic Pillow» (лютий 1967 року) привернув увагу всієї країни. Такі треки, як «White Rabbit» або «Somebody to Love», стали хітами першої десятки в США, сприяючи зростанню популярності міста на музичній арені. 

Вплив Pink Floyd на британську поп-психоделію

У Великій Британії Pink Floyd зіграли ключову роль у формуванні поп-психоделії завдяки таким пісням, як «Arnold Layne» (березень 1967 року) та «See Emily Play» (червень 1967 року). Підпільні заклади, такі як UFO Club або Roundhouse, приваблювали глядачів новаторськими шоу зі світловими ефектами. Американський промоутер Джо Бойд зіграв вирішальну роль у розвитку британської психоделії, ставши одним з засновників закладів та керуючи такими впливовими групами, як Pink Floyd. 

Sgt. Pepper's Lonely Hearts Club Band та Монтерейський поп-фестиваль

Вихід альбому Бітлз «Sgt. Pepper's Lonely Hearts Club Band» (травень 1967 року) та Монтерейський поп-фестиваль у червні прискорили зростання популярності психоделічного року. Альбом «Sgt. Pepper» мав комерційний успіх, вплинув на американські психоделічні рок-гурти й підвищив значимість формату LP. «Літо любові» 1967 року стало свідком стрімкого зростання кількості молодих людей, які приїжджають у Гейт-Ешбері, та досягло свого піку на поп-фестивалі у Монтереї. 

Британські музиканти епохи вторгнення освоюють психоделію

1967 року відомі британські гурти прийняли психоделію: Ерік Бердон, The Who, The Hollies та Rolling Stones включили психоделічні елементи у свою музику. На альбомі The Incredible String Band «The 5000 Spirits or the Layers of the Onion» (липень 1967 року) фолк-музика поєднується з психоделічною естетикою. 

Різноманітні впливи та психоделічні інновації

Психоделічна хвиля докотилася й до іменитих музикантів: Дел Шеннон, Боббі Ві, The Four Seasons, Рой Орбісон та The Everly Brothers створили композиції, натхненні психоделікою. Автор Едвард Макан виділив три різні напрямки британської психоделічної музики, починаючи від адаптації блюзу до складних форм з впливом джазу та закінчуючи класичними впливами, натхненними Beatles. Гурт The Pretty Things з піснею «S.F. Sorrow» (грудень 1968 року) представила першу психоделічну рок-оперу, продемонструвавши безперервну еволюцію жанру. 

Висновок

1967-69 роки - це золота ера психоделічного року, пік його розвитку, широкий вплив та різноманітні прояви по обидва боки Атлантики. Від культових альбомів та впливових фестивалів до злиття різноманітних музичних впливів - цей період заклав основу для неминущої спадщини психоделічного року. З розвитком жанру артисти розширювали межі, прагнули до експериментів та створили культурний феномен, що вийшов за рамки звичної музики.

- Пітер Семпсон - outonthefloor.co.uk