Від вступного змаху синтезатора та пульсації драм-машини у "Ty Zhe Ne Znaesh' Kto Ya" до готичної/пост-панк аскетичності "Son", до закручених у клубочки електронних текстур, змішаних з пронизаними реверберацією гітарними розчерками, експансивним простором, та сумним вокалом заголовного треку "Belaya Polosa", що нагадує Depeche Mode у їхньому найрефлексивнішому стані чи The Cure в їхньому найглибшому періоді, до спекотної та спокусливої "Chernye Cvety" - треку, що нагадує Duran Duran початку 90-х своїм злиттям мрійливих гітар та владних машинних бітів, та переплетених шарів інструментів, В "YaTak Ustal", з його ширяючим приспівом та мелодійною вишуканістю, стає зрозуміло, що Molchat Doma працюють на іншому рівні. Molchat Doma завоювали популярність завдяки своїм попереднім альбомам, які звучать як boot-legs третього покоління з заборонених записів зі Східного блоку, зроблені після того, як кілька ключових записів з каталогу Factory Records таємно були привезені з Заходу. Belaya Polosa просуває їх у новому руслі, зберігаючи при цьому їхню холодну мінімалістичну подачу, якою вони відомі. Підвальний грув та брудний магнітофонний звук їхніх попередніх робіт тепер звільняють місце для цифрового блиску й мерехтливих технологій продюсування.
Й хоча розширений звуковий спектр гурту Molchat Doma надає альбому Belaya Polosa додаткової синестетичної потужності, настрій залишається суворим та непохитним самоаналізом. Molchat Doma зберігають подвійність, залишаючись одночасно холодними та пристрасними у своїй подачі, при цьому просуваючи свою музику на розширені території за допомогою арсеналу нових текстур. Тріо продовжує використовувати звук томливої краси, що процвітає у суворих реаліях.
