Якщо Дон Хенлі був єдиним учасником гурту Eagles, не представленим на їхньому дебютному альбомі Eagles, де було лише два провідні вокали та одна співавторська робота, то він компенсував це на їхньому продовженні, «концептуальному» альбомі Desperado. Концепція була пов'язана з бандитами Старого Заходу, але не мала конкретного сюжету. На альбомі Eagles група вже почала прив'язуватися до південно-західного звучання й ліричних відсилань, починаючи з індіанського стилю вступу пісні «Witchy Woman» і закінчуючи адресою міста Вінслоу, штат Арізона, в пісні «Take It Easy». Усе це стало більш явним у «Desperado», й, можливо, саме Хенлі, уродженець північно-східного Техасу, був найближчим до цієї теми. У будь-якому разі, він став співавтором восьми з 11 композицій та заспівав такі ключові треки, як "Doolin-Dalton" та заголовну пісню. Те, що стало впізнаваним як ліричний дотик Хенлі, проявилося у цих піснях, які несли в собі серйозний, стомлений світом відбиток. Хенлі почав писати у співавторстві з Гленом Фреєм, відтак вони зробили свій внесок у найсильніший матеріал альбому, до якого входили перший сингл «Tequila Sunrise» і «Desperado» (за дивним збігом обставин так і не випущений як сингл). Але якщо Eagles, здавалося, навмисно балансували між безліччю музичних стилів та талантами учасників гурту, то "Desperado", незважаючи на загальну тему, часто здавався зборами розрізнених треків - "Out of Control" був буйним рокером, а "Desperado" - болісно повільною баладою зі струнними, - причому внесок інших учасників гурту був скоріше додавальним, аніж інтегрованим. Ренді Майснер обмежився двома співавторами й одним вокалом ("Certain Kind of Fool"), а дві пісні Берні Лідона, "Twenty-One" та "Bitter Creek", здавалося, були взяті зовсім з іншого альбому. У результаті альбом вийшов одночасно більш амбітним та серйозним, ніж його попередник, а також більш слабким й менш послідовним.
- Вільям Рулманн - allmusic.com
