Деякі з треків з'явилися ще до De-Loused, їхні витоки - з ранніх демо-записів Омара, зроблених у будинку дуету Anikulapo у Лонг-Біч, таких як The Widow або Miranda The Ghost Just Isn't Holy Anymore. Седрік почув ці записи у їх ранньому варіанті й почав уявно працювати над тим, що він міг би привнести в них. «Мене вабило до “The Widow”, як вабить до коханки, вірно? згадує Седрік. Я наспівував її з Омаром під час туру De-Loused Австралією в межах Big Day Out, кажучи: «Гаразд, у мене знайдеться дещо для цього».
За спогадами Седрика, гарячкова інтенсивність альбому заразила навіть стриману струнну секцію. Коли вони виконували партію з Cassandra Gemini, «25 wifes in the lake tonight», один з хлопців у оркестрі грав так інтенсивно, що зламав свій смичок, справжній старий, антикварний смичок. Ви б бачили, як проявився його «класичний» бік - на кшталт: «Я зламав його, граючи чортову рок-пісню?». Він був у сказі. Але я сказав: «Так, мати твою, це буде на записі! Ти маєш зрозуміти, що такі речі - це круто«». До альбому також увійшли записи «coqui of Puerto Rico» під час перших хвилин пісні Miranda That Ghost Just Isn't Holy Anymore. «Ми взяли сторінку з книги Grateful Dead», - сміється Седрик. «Вони записували повітря. А ми записали грьобаних жаб у Пуерто-Ріко».
