Grey Misery

На той час з'явилася ціла плеяда класичних альбомів, кожен з яких має своє власне звучання та стиль. Disgrace вийшли на новий рівень порівняно з демо, записавши й звівши Grey Misery на студії Timo Tolkki TTT у травні 1991 року. Спочатку альбом був випущений на вінілі, CD та касеті лейблом Modern Primitive 1992 року. Гурт згадує, що в процесі запису все йшло гладко. Очевидно, що Disgrace багато репетирували і відточували свою майстерність написання пісень, не порушуючи при цьому брутальності виконання. Grey Misery проносить слухача через дев'ять треків органічного, похмурого, грувового й до біса важкого скреготливого дез-металу. Гортанний подвійний вокал Юккі Таскінена та Тоні Страніуса досі нагадує нам про Білла Стіра або Джеффа Вокера з Carcass. Деякі рифи також мають схожість, без сумніву, але Disgrace вдалося представити свою власну суміш фінської брутальності з грувом і майже прогроковими технічними партіями на деяких треках. Після Grey Misery Disgrace вирішили, що їхні дні дез-металу закінчилися, та перейшли до більш яскравого стилю з гаражним панком або рок-н-ролом. Це вже зовсім інша історія. Цитуючи Тома Г. Ворріора з Hellhammer: «Лише смерть реальна», тож з огляду на це Svart Records представляє цей фрагмент історії фінського дез-металу у вигляді репродукції з оригінального вінілу 1992 року.