Після тріумфального альбому 2010 року Body Talk в її житті відбулися серйозні зміни: її давній друг та соратник, продюсер Крістіан Фальк, помер від раку підшлункової залози у 2014 році, і вона розлучилася зі своїм партнером, фотографом Максом Віталі (пізніше пара возз'єдналася). Її горе та реабілітація були настільки глибокими, що чіткі структури й гострі хуки Robyn та Body Talk не могли стримати її емоції, тож Робін розчиняє їх у Honey, даючи їй змогу діяти на вразливішому рівні, що підкреслює її дар створювати музику, радісну й несамовиту водночас. Пісня "Missing U" - це й те, й інше, у ній закарбовані і приємні відчуття від спільного життя, і біль від розлуки завдяки іскристим синтезаторам у поєднанні з нестримним ритмом. Він поєднує її попередні роботи та решту треків Honey, які спираються на те, що дало їй сили відновитися. Танці завжди були важливою частиною її музики, і поряд з роками терапії, занурення у клуби допомогло їй знову віднайти себе. Найкінетичніші треки альбому відображають процес її зцілення: у чудовій "Human Being" вона змішує своє горе та потребу у близькості з м'якими синтезаторами та хитливими ритмами, які огортають її, коли вона співає "baby, don't give up on me now". У "Because It's in the Music" запозичено трохи повільного дискотечного зоряного пилу, оскільки він задає тон десь між заспокоєнням та екстазом, а пульсуючий хаус "Between the Lines" додає грайливої, кокетливої енергії. Тут і протягом усього альбому Honey в музиці Робін простежується чуттєвість, яка здається новою та бажаною. У заголовному треку вона розповідає про свій власний стиль сексуального зцілення, описуючи його як щось підживлююче, що виходить за рамки простого задоволення. Пісня "Baby Forgive Me" одночасно ніжна й зухвала; хоча вона ризикує всім, просячи повернути її, вона просить так солодко, що майже неможливо відмовити. Можливо, на знак поваги до зв'язку з Фальком, Робін зробила Honey з іншими близькими друзями. Поряд з Класом Олундом (Klas Åhlund), який співпрацював з нею з часів Robyn, альбом містить пишні, експресіоністські треки, спродюсовані Адамом Бейнбріджем (Adam Bainbridge) («Send to Robin Immediately») і Містером Топхатом (Mr. Tophat) («Beach 2K20»). Однак її головним творчим партнером є Джозеф Маунт з Metronomy, який брав участь у створенні понад половини альбому та привніс чіткий сінті-поп у пісню «Ever Again», в якій сильніша та мудріша Робін обіцяє собі ніколи більше не бути такою спустошеною. Вісім років, що минули між «Body Talk» та цим альбомом, були б цілим життям для будь-якого артиста, або кількома життями для поп-зірки, чия кар'єра зазвичай не вимірюється десятиліттями. Однак Робін продовжила створювати тренди, а не слідувати за ними, й з альбомом Honey вона вступила у свої сорок років з найбільш емоційно насиченою та музично новаторською музикою.
- Гізер Фарес - allmusic.com
