Після десятиліття випуску синглів, реміксів та едитів, які здобули широке визнання серед обізнаних шанувальників танцювальної музики, норвезький вундеркінд Тодд Тер'є нарешті випустив власний альбом у 2014 році. It's Album Time - назва цілком самоочевидна, хоча її можна було б назвати "Я люблю безліч різноманітних стилів танцювальної музики та збираюся надати кожному з них свій викривлений вигляд". Ну, це було б надто гучно сказано, але це певною мірою пояснює, що було в голові у Тер'є, коли він переходив від одного стилю до іншого протягом 12 треків платівки. Стильне нео-диско - це те, чим він відомий найбільше, тож якщо якийсь один стиль домінує, то це саме він. Такі завзяті танцювальні композиції, як "Strandbar", "Inspector Norse", "Swing Star, Pt. 2" та легка, наче пір'їнка, "Oh Joy", встановлюють стандарти для серця диско-сфери та формують блискучий центр альбому. Завдяки безпомилковим грувам Тер'є та вишуканим та мелодійним звукам, які він накладає на ритм, ці треки найлегше полюбити. Йому не настільки вдається піти з танцполу до чилаут-лаунжу ("Leisure Suit Preben"), кімнати тіки ("Preben Goes to Acapulco") чи до того дивного місця, де мешкає "Svensk Sås", яка не піддається опису (чи прослуховуванню більш ніж один раз), хоча йому й щастить щодо гітарного звучання в стилі електро 80-х ("Delorean Dynamite"), що так і проситься на вокодерний вокал зверху. Однак розмашисті, пофарбовані в холодні тони синтезатори все одно відмінно справляються зі своїм завданням, й здається, що Тер'є варто дотримуватися цього шляху в майбутніх релізах. Те ж саме не можна сказати про єдину вокальну особливість платівки, на якій трупний Брайан Феррі наспівує версію пісні Роберта Палмера "Johnny and Mary", яку Тер'є вирішив виконати в темпі "Chariots of Fire" з тим же рівнем пронизливого драматизму. Тер'є слід відкинути експерименти й зосередитися на створенні гладких та блискучих електро-диско треків; все інше тільки перешкоджає гарному проведенню часу.
- Тім Сендра. allmusic.com
