Libra знаменує відхід Тоні Брекстон з Arista, її давнього лейблу. Це були бурхливі стосунки, які закінчилися швидкою смертю прекрасного альбому 2002 року More Than a Woman. З нього був випущений тільки один сингл, спродюсований Neptunes, який досяг піку десь у вісімдесятих у Hot 100. Через півроку після виходу альбому Брекстон пішла з Arista на Blackground, який розповсюджує Universal, але альбом Libra з'явився тільки восени 2005 року. (Звичайно, Брекстон не чужа затяжних прогалин у своєму графіку релізів). Libra не підносить жодних сюрпризів. Як і всі інші альбоми Брекстон, він збалансований і вивірений, але надто багато пісень нецікаві та придатні лише для фонового прослуховування, тому він перебуває на безпечній відстані від таких альбомів, як дебют з власною назвою і Secrets. Пісня "Take This Ring", спродюсована Річем Гаррісоном, надає альбому несподіваної грайливості, але вона приблизно на одну десяту менш захоплива, ніж схожа за звучанням "1 Thing" Амері (теж робота Гаррісона). Крім очевидного вибору синглів - продюсуванням яких займалися такі відомі імена, як Скотт Сторч і Брайан-Майкл Кокс, - дві пісні, над якими працював Антоніо Діксон з Underdogs ("Sposed to Be" і "Finally"), такі ж піднесені і розкішні, як і будь-яка інша пара в каталозі Брекстон. Незважаючи на те, що це її найплямистіший альбом на сьогоднішній день, у її шанувальників не повинно виникнути проблем з його оцінкою.
Енді Келлман. Allmusic.com
