У музичному плані «Monumental» поєднує технічні метал-рифи, індустріальні текстури, атмосферні інтерлюдії, грандіозні приспіви та мелодійні пасажі, відтворюючи «ностальгічні подорожі», де зіштовхуються темрява, роздуми та трепет. У візуальному та концептуальному плані IGNEA черпали натхнення з ретрофутуризму, модерністської та монументальної архітектури, а також промислового дизайну, створивши світ, де зливаються звук, образи та спогади. Альбом є одою минулому, роздумами про втрачене та нездійснене майбутнє, а також вшануванням вічної краси, прихованої у забутих місцях. Відкриваючий трек «Darkness» задає емоційний тон, відображаючи ностальгічні втечі, у які ми всі поринаємо, коли сьогодення здається нестерпним, а минуле — лагіднішим, ніж воно було насправді. Пісня переходить від моторошних, меланхолійних куплетів до піднесених, грандіозних приспівів, досягаючи кульмінації в катарсичному моменті з участю живого хору та бласт-бітів. «Dreams of Lands Unseen», що з самого початку випромінює енергію, досліджує епоху космічних досліджень часів Холодної війни — час, коли людство покладало свої найбільші надії на космос. Маршові приспіви віддзеркалюють підживлюваний пропагандою оптимізм тієї епохи, а мерехтливі клавішні та соло на терменвоксі передають характерну атмосферу 1980-х. Далі йде «Presence of the Past» — ода IGNEA міській декадантності — гірко-солодке відчуття життя в місті, яке постійно змінюється, занепадає, відновлюється, забуває й згадує — і все це одночасно.
«Prefab» постає як рейв-саундтрек для металістів — потужний індастріал-гімн за участю ікони електро-індастріалу Енді ЛаПлегуа з Combichrist, чий неповторний голос ідеально доповнює атмосферу та тематику пісні. Другий гостьовий виступ на альбомі — у композиції «Harmony Manufactured», де Гелле Богданова ділить вокальні партії з німецькою зіркою Бріттою Ґертц із гурту HIRAES. Швидкі, технічні рифи та роботизовані гроули створюють механічний пульс, тоді як ретельно опрацьовані аранжування нагадують про точність інженерії та дизайну. Як через звук, так і через тексти, трек досліджує, як технічна досконалість все ж може нести в собі емоції, красу та вічні спогади. Темп сповільнюється у «What Buildings Dream of» — метал-баладі з піднесеним та емоційним приспівом, тоді як тонкі електронні біти додають індустріального пульсу, що віддзеркалює сувору фактуру монументальної архітектури. Ця композиція є даниною поваги красі, крихкості та тихому внутрішньому життю будівель, які сформували як наші ландшафти, так і колективну уяву. Найнесподіваніший момент альбому настає з «I am in Hell» — коротким інтерлюдієм, оформленим у стилі ретрофутуристичної телереклами 1960-х років. Потім IGNEA знову занурюється в минуле з композицією «Between No Longer and Not Yet» — дум-метал-треком, просякнутим елементами темного джазу, що передає стан душі під час прослуховування вінілової платівки. Час, що згортається на себе через звук, спогади, що розкриваються з кожним обертом голки — роздуми про красу та смуток ностальгії. Траком «Nadir» IGNEA завершує альбом «Monumental» задумливим оркестровим аутро, залишаючи слухачів із тривалим відчуттям ностальгії, надії та тихої меланхолії.
На альбомі «Monumental» IGNEA бере слухача у ностальгічну подорож із усіма її злетами та падіннями, вираженими в музиці та текстах, що несуть у собі відчуття лагідної смутку та задуми, адже ностальгія може повернути прекрасні спогади, затьмарені усвідомленням того, що ці моменти ніколи більше не повторяться.
