Шарлотта Дос Сантос засліпила своїм дебютом 2017 року "Cleo", почавши з переробленого англійського фолку, закінчивши афро-кубинським звільненням і десь між цим пишучи тексти й мелодії, гідні нео-соул-парагону Джилл Скотт (на мелодію пісні Фредді Габбарда "Red Clay"). Дос Сантос щойно випустила наступний EP, коли пандемія COVID-19 порушила її гастрольні плани. Тому вона написала і записала альбом Morfo, названий на честь роду амазонських метеликів, який вона використовує як метафору змін, що відбулися з нею та її музикою в процесі роботи. Записаний з Джошем Крокером і Томом Генрі, членами Gotts Street Park, які працювали разом і окремо з Kali Uchis, Celeste і Mabel, Morfo багатший і органічніший, ніж Cleo. Він часто звучить як зусилля інтуїтивної групи, створеної для того, щоб виокремити й підкреслити мелодії Дос Сантос, які розгортаються як стрічки з природною витонченістю, вигинаючись, коли співачка стикається із суперечливими емоціями. Найбільш явно Дос Сантос підтримує свої сімейні та музичні зв'язки з Бразилією в пісні "Filha do Sol" ("Донька сонця"), двомовній і тонко царственій данині поваги її бразильському батькові й норвезькій матері з інтерполяцією пісні Еду Лобо "O Açoite Bateu", що переходить у вибух батукади. Решта композицій здебільшого чергуються між фанком, що просочується, сонячним фолк-соулом і тягучим R&B з м'ясистими синтетичними та електричними басами. Дос Сантос якимось чином звучить зібрано і безтурботно незалежно від того, плескає вона віями, присягається у відданості, благає про терпимість або лає нав'язливого колишнього. Те ж саме можна сказати і про найенергійнішу пісню альбому, "Ghost in the Shell", що чимось нагадує пропущену танцювальну сцену розкутої радості з "ArchAndroid" Жанель Монае. Це не означає, що Дос Сантос звучить відсторонено. Вона передає кожне почуття за допомогою легких нюансів, завжди повністю контролюючи свій голос.
Енді Келлман. Allmusic.com
