Історично склалося так, що перед тим, як стати повноцінним арена-роком, гурти зазвичай проходять певний шлях. Усе починається з малого і грубого, а потім, у міру зростання слави і кількості слухачів, звук змінюється відповідно до масовості майданчиків. Однак на своєму дебютному альбомі Imagine Dragons порушили традицію і кинулися прямо повз дешеві місця, відмовившись від еволюції звуків кількох поколінь на користь величезного, зробленого на арені звуку Night Visions. Драматичний і масштабний гурт з Лас-Вегаса працює в тому самому ключі, що й поп-гіганти Coldplay, пропонуючи трек за треком чіпляючі й емоційні середньотемпові джеми. Хоча подібний крок може здатися надмірно амбітним для гурту-новачка, Imagine Dragons вдається його реалізувати. Такі пісні, як "It's Time", що вже стала всюдисущою і, здавалося б, готова для саундтрека, без зусиль торують собі шлях у ту частину мозку, яка любить заманювати слухачів у пастку проти їхньої волі. Проблема в тому, що, хоча посилений електронікою звук гурту, безумовно, великий, іноді здається, що йому не вистачає глибини. Незважаючи на це, "Every Night" напевно змусить деяких слухачів неусвідомлено потягнутися до запальнички, щоб помахати нею в повітрі, перш ніж вони зрозуміють, що роблять, але ж саме за такими поверхневими задоволеннями ми насамперед і звертаємося до поп-музики. Це означає, що, незважаючи на те, що Imagine Dragons, можливо, пропустили кілька кроків на шляху до свого арена-звучання, Night Visions - це альбом, який хоча б на кілька хвилин змусить повсякденне життя здаватися трохи більшим.
Грегорі Хіні. Allmusic.com
