Це гірко-солодке співставлення, яке значною мірою проявляється на новому альбомі пари "Odeon". Він відкривається туманною струнною композицією "Zur Guten", яка переходить до клавіш, що сочаться, та піццикато сталевих струнних гітар "What If", в якій звучить димчастий вокал Сари Карльє. Лід-сингл "Jayjay" - це примарна суміш з похмурих фортепіанних акордів, розкотистих барабанів та дивного, потойбічного вокалу Джей Джей Джонса. Це центральний трек на платівці, де Tosca занурюються до готичної атмосфери. Він похмуріший, ніж їхні попередні п'ять альбомів, більш приглушений, часом ембієнтний. Він не схожий ні на що інше, що виходить нині.
Чи є причина для такого похмурого настрою? Нічого певного. "Очевидно, що на нашу музику впливає наш життєвий досвід - по-іншому й бути не може, - тож у певному сенсі це своєрідний щоденник, але не було якихось окремих випадків, які змусили б запис стати трохи похмурішим, - каже Дорфмайстер. Якщо щось і було, то якраз навпаки: життя було хорошим". "За останній рік, я думаю, ми обидва навчилися бути щедрішими та розуміти свої або чужі недоліки", - каже Хубер. Випадок музичного інь та особистого ян, загалом.
Назва альбому, між тим, походить від назви віденського концерту, на якому Tosca представила новий матеріал у жовтні. Виступ пройшов так добре, що вони вирішили, що це буде вдалою назвою - інтерфейс "музика/місце" знову в дії.
Більше, ніж будь-що інше, "Odeon" - це звук гурту, що перебуває на вершині своєї слави. Саме час випустити ретроспективу їхньої кар'єри.
Дорфмайстер розмірковує про історію гурту. "Це звучить як кліше, але ми ніколи не думали про чужу музику, коли писали свою", - каже він. "Ми намагаємося створити свій власний звук. Ми справді завжди були такими. На мою думку, завдяки цьому в нас з'явилося своє фірмове звучання".
