"Ot "N" Sweaty (Japanese edition)

У 1972/73 роках, коли цей альбом крутився на програвачах, мало хто міг припустити, що це буде востаннє, коли Cactus вразить почуття та уяву й допоможе підняти рівень адреналіну до приголомшливих висот; за часів їхнього розквіту з Деєм та Маккарті це було лише поверхневе знайомство, але з новим складом усе, здавалося, котилося добре змазаними рейками: Вернер Фріцшінгс, маловідомий, але компетентний на рівні сотень інших успішних гітаристів, Дуейн Хітчінгс, який оформив своє включення до гурту тільки після того, як виступив як гість на клавішних на попередньому альбомі, та Пітер Френч, який примушує повірити, що це той самий хлопець, що співав головну партію в «In Hearing Of. ...», настільки різні стилі та настільки легко він адаптувався до бурхливої суміші бугі, техаського блюзу, відвертого рок-н-ролу та південного року у своїй новій групі.
Ба більше, цей альбом, частково записаний наживо, частково в студії, возз'єднує у собі найкраще з двох світів; якщо він містить групові записи джемів, скомпоновані для задоволення глядацьких апетитів, як «Our Lil Rock-n-Roll Thing», то він також містить композиції, написані спільно, такі разюче потужні та невмирущі, як «Bringing me Down», що викривають спільне бачення гурту, та заразливі прояви динамічної взаємодії, як «Bad Mother Boogie», які свідчать про симпатію магнітного поля, що витало над головами та душами цих хлопців; Френч та Хітчінгс також привнесли свою власну порцію оригіналів, які наче рукавичка вписуються до компетенції гурту, навіть якщо вони мають певний присмак Rooster, як яскрава «Bad Stuff».
Cactus ніколи не були творчою новаторською силою, але вони були провідниками стандартів автентичності, які багато хто не уявляв собі можливими навіть у мріях.