Ritual de lo Habitual став проривом Jane's Addiction у мейнстрім у 1990 р. (ставши золотим та потрапивши до Top 20) й залишається одним з наймасштабніших шедеврів рок-музики всіх часів. Якщо його попередник, альбом 1988 р. "Nothing's Shocking", став чудовим вступом у творчість гурту, то "Ritual de lo Habitual" виявився ще сміливішим: мало який (якщо взагалі який) альт-рок гурт складав пару епічних творів загальною тривалістю майже 20 хвилин, не кажучи вже про те, щоб поставити їх один за одним для повного драматичного ефекту. У той час як весела пісенька "Been Caught Stealing" є найвідомішим треком альбому, а "Stop!", що відкриває його, є - один з найкращих хард-рокових номерів гурту, рухомий повторюваним, трешевим фанковим рифом гітариста Дейва Наварро, а "Ain't No Right" залишається вибуховим у своєму зухвалому та злісному характері. Jane's Addiction завжди вміли складати прекрасні балади з примарною гостротою, що зайвий раз доводить пісня "Classic Girl", яка закриває альбом. Але саме вищезгадані епічні композиції є наріжним каменем альбому: "Three Days" і "Then She Did....". Хоча Перрі Фаррелл ніколи не зізнавався, про що ці дві пісні в ліричному плані, схоже, що вони присвячені автобіографічній романтичній зустрічі трьох закоханих, оскільки кожна композиція музично перегукується з усіма можливими настроями. Хоча композиції "No One's Leaving", "Obvious" і "Of Course", можливо, не настільки відомі, як інші, вони є невід'ємною частиною альбому. Дивно, але гурт вирішив закінчити свою кар'єру якраз у той момент, коли Ritual de lo Habitual викликав фурор: влітку 1991 р. він став хедлайнером першого туру Lollapalooza (дітище Фаррелла), який став їхнім останнім гастрольним туром. Через роки цей концерт залишається одним із найкращих в історії альт-року.
- Грег Прато. Allmusic
