Схоже, що головною метою Fucked Up у їхній величезній колекції релізів було розсунути кордони. Звідси й їхня назва. Відкинувши всі упереджені уявлення про те, яким повинен бути хардкор-альбом мінливого живого колективу, їхній другий реліз на Matador, The Chemistry of Common Life, являє собою пишний, експансивний шедевр, який відкидає теорію про те, що панки повинні слідувати конкретній формулі коротких та швидких пісень з грубим продюсуванням. Тут треки ретельно вибудувані Майком Халієчуком (Kevin Shields/Billy Corgan) - звуковим натхненником та гітаристом гурту, який у команді зі своїм звичайним продюсером Джоном Дрю (Jon Drew) наклав майже 70 доріжок на кожну пісню. Як повідомляється, гурт записав «голі» версії перед тим, як вирушити до турне на кілька місяців, тож, написавши в дорозі надлишок додаткових партій, Халієчук повернувся, щоб додати десятки гітар до кожної пісні. У результаті вийшов масивний, насичений shoegaze, з бурхливими хвилями дисторшна, що обрушуються на Pink Eyes, який легко, але люто видає свій фірмовий рик Cookie Monster. Це унікальна комбінація стилів, і, як завжди, іконоборча. Звісно, це не має бути сюрпризом для тих, хто стежив за їхньою хаотичною кар'єрою. У «Year of the Pig» вони відмовилися від прямолінійності, включивши до альбому пісню завдовжки 18 хвилин, у «Looking for Gold» було трихвилинне барабанне соло, у «Baiting the Public» одну пісню розподілили по двох сторонах платівки, через що її неможливо було слухати цілісно, а «Hidden World» пішов явно непанковим оркестровим шляхом, включивши струнні від Оуена Паллетта з Arcade Fire. З першого ж соло на пікколо стає зрозуміло, що «Chemistry of Common Life» слідує за тією ж анти-формулою.
- Джейсон Лаймангровер - allmusic.com
