Творчість Ван Віссема виходить з традицій авангардного мінімалізму і добре поєднується з суворими кінематографічними роботами режисера. Джармуш з кінця 70-х років час від часу грає на гітарі в різних гуртах. Композиційний стиль Ван Віссема включає гіпнотичні циклічні музичні фрази, що залишають багато простору для роздумів між нотами.
Їхній перший живий виступ відбувся в Issue Project Room у Брукліні в жовтні 2011 року, де вони разом виступили в рамках концертної програми «New Music for Early Instruments», куратором якої був Ван Віссем. Ідея їхнього першого альбому, Concerning the Entrance Into Eternity (Important Records), виникла під час їхнього живого виступу. Джармуш сказав, що вважає ці пісні композиціями Ван Віссема, а себе — тим, хто заповнює фон перед Джозефом, як «декоратор» на зйомках фільму, той, хто малює задній план. «Звук лютні яскравий, як сонце, має прекрасний червоний колір, а мої інструменти звучать як місяць, більше сині, як ртуть».
За словами Ван Віссема: «Ми почали з накладання інструментальних партій. Джим записав неземну гітарну партію для переходу, до якої ми додали вокал. Це стало титульною піснею альбому «The Day The Angels Cried».
Текст цієї пісні прийшов до мене під час сну. Це було схоже на бачення, про яке пише Сведенборг. У ньому він розмовляє з ангелами.
У моєму баченні ангел дивився з небес на землю, охоплену полум'ям.
Недавні події в Лос-Анджелесі та інших частинах світу змусили мене повірити, що цей сон був передчуттям.
