Under The Sign Of The Black Mark

Однак Bathory не забули про свої традиції. Навпаки, якщо початкові шанувальники, які не бажали розлучатися з неприступним минулим гурту, могли задовольнятися повновагими трешерами на кшталт "Massacre", пронизливою "Equimanthorn" або відверто лютою "Chariots of Fire", то ті, хто готовий рости разом з групою, могли належним чином оцінити не такі запеклі та різноплановіші композиції, як-от "Call From the Grave" чи "Enter the Eternal Fire". У останній з них Bathory створили свій перший справжній епік, тож ця композиція, як ніяка інша, вказує на прийдешню пишність. Хрипкий, страдницький хрип Куортона залишається постійним нагадуванням про первісне походження Bathory, але його дедалі більш музичні гітарні соло, використання інколи моторошного синтезаторного вступу або акценту (див. чудову «Woman of Dark Desires») та сміливе рішення опублікувати свої тексти потребують більшої поваги до того, чого Bathory намагалися досягти поза межами цих спрощених перших LP. Нарешті, цікава закриваюча "Of Doom" пропонує рейв-ап у стилі Judas Priest (дякує фанатам за підтримку гурту, допомагає їм запалювати і т. д.) й цитує риф з Metallica "For Whom the Bells Toll" на додачу. Загалом, незважаючи на те, що Under the Sign: The Sign of the Black Mark був явно перехідним (а який з їхніх альбомів не був перехідним?), він залишається яскравою подією в кар'єрі Bathory або найважливішою платівкою для всіх любителів екстремального металу.

- Едуардо Рівадавія - allmusic.com