Димна Суміш, безумовно, є однією з найцікавіших команд на українській незалежній сцені. Мало хто може похвалитися тим, що від самого початку володіє виразним власним обличчям, але Димна Суміш - може. І - не хвалиться, бо яскрава творча манера виступає тут природною рисою, а не вигаданою "фішкою", маскою. До слова, чітка особиста позиція і гранична чесність перед собою (а звідси - і перед слухачами) теж є характерною рисою ДС. Прямим наслідком такої чесності став, між іншим, і спосіб запису цього альбому - спосіб, яким майже не користуються вже кілька десятків років: музиканти записувалися в студії одночасно на чотири мікрофони, в режимі концертного виступу. Що, по-перше, додало звучанню такого живого драйву, якого не викрутиш постфактум ні з якого "заліза" - і це важливо, оскільки гранж відіграє не останню роль у загальній стилістиці гурту. По-друге ж - і це дуже приємно - альбом звучить чітко, сильно, злагоджено. Жодної помарки, яка б впадала в око, розбивала загальне русло - чудовий, насичений запис. Іншими словами, вийшло дещо грубувато, шорстко, але водночас - разюче щиро.