Arctic Monkeys та їхній дебютний альбом «Whatever People Say I Am, That's What I'm Not», що став миттєвим феноменом, який не має собі рівних, були обсипані гіперболічними похвалами. Протягом року гурт пройшов шлях від інтернет-феномена до провідного гурту Великої Британії, а все це завдяки раннім демо-записам, які розповсюджували через мережу у форматі MP3. Ці демо-записи створили величезну базу шанувальників ще до того, як Monkeys випустили альбом, та навіть до того, як вони відіграли більше кількох концертів. По суті, гурт повністю обійшов індустрію, уникаючи традиційних шляхів до зіркової слави, тож це принесло свої плоди. Коли у січні 2006 року «Whatever People Say I Am» вийшов на вулиці, він розійшовся накладом у 118 501 копію за перший тиждень після релізу, що не тільки зробило його дебютом, який найшвидше продавався у Великій Британії, а й дало змогу продати більше, ніж усі інші альбоми з Топ-20 разом узяті, - видатне досягнення за будь-якими мірками.
На «Whatever People Say I Am» гурт за своїм звичаєм змішує Strokes та Libertines, впихаючи надто багато незграбних рифів у надто короткий проміжок часу, розриваючи пісні якомога швидше. Але якщо Strokes маскували свою майстерність написання пісень лаконічною сексуальністю, а Libertines міфологізували Англію поетичністю наркоманів, то Arctic Monkeys у своїй основі - прості, повсякденні хлопці, позбавлені сексуальної привабливості або романтизму, або навіть прагнення до цього. Вони також не несуть у собі особливої загрози, як у своїй затягнутій музиці, так і в тому, як Тернер вимовляє свої слова. Крім того, сухе виконання, що звучить як данина поваги Is This It - всі ці брязкітливі гітари й гуркітливі барабани, з більшою частиною енергії, яка походить від недбалого бек-вокалу гурту, - не дає їм змоги залишатися безпосередніми. У якомусь сенсі «Whatever People Say I Am» - ідеальний альбом для епохи інформаційної перенапруженості: майже кожен трек тут насичений рифами та словами, але саме тоді, коли він уже готовий розібратися у собі, він зупиняється. Замість того, щоб покладатися на цифровий «cut-and-paste clamor», вокаліст й автор текстів Алекс Тернер - природжений оповідач, який веде розповідь про дуже конкретний час та місце. Як Веллер або Ян Дьюрі до нього, він закарбував свою епоху в різких, яскравих образах; можливо, він не переступив через свій час, але він втілив його повною мірою.
- Стівен Томас Ерлевайн - allmusic.com
