Це вкрай неоднорідний альбом, що містить як стандартний блюз-рок, так й епічний, прогресивний трек на другому боці. Три треки на першій стороні не є прогресивними, це блюз/психо-рок з важчими відтінками та епізодичними гітарними хитрощами Френка Фельдгусена, особливо у ''In the sea'', що рухомі гітарними ритмами й соло, всюдисущим хаммонд-органом Пітерса та вокалом у британському стилі. Шанувальники стилю мають перейнятися блюзовою стороною Gash, хоча це далеко не самобутня музика. 21-хвилинний трек являє собою відмінну композицію у стилі краут-рок/прог з усіма типовими цінностями німецької рок-сцени, зібраними до однієї музичної ідеї. Близька до NEKTAR, ''Atom heart mother'' епохи PINK FLOYD або MESSAGE, ця композиція містить чудові гітарно-органні партії поряд з класичними оркестровками та деякими експериментальними прийомами в тевтонському стилі. Тут також присутні флейти та губна гармоніка, але здебільшого у звучанні домінують гітара та клавішні. Перевага альбому полягає у його атмосферній глибині та музичній складності, що переходить від рокерських мелодій до мінімалізму, від симфонічних забарвлень до Heavy/Psych та від ліричної потужності до грубого, гітарного звучання. Безліч настроїв, що змінюються, приправлені краутом грубуваті ритми та соло й оркестрова витонченість, безумовно, прекрасний, випущений з уваги епічний альбом.
Коли Gash стали частиною історії, Манфред Тірс продовжив грати з фанк-рок гуртом Randy Pie та навіть приєднався до To Be на початку 80-х. Пітерс випустив сольний альбом у 1987 році під ім'ям Lu Lafayette та передчасно помер у віці 50 років у 2003 році.
