Відкриваючи альбом похмурою, болотистою "Born on the Bayou", альбом Bayou Country показує впевнених у собі Creedence Clearwater Revival, гурт, що знайшов свій голос між першим та другим альбомом. І справа не тільки в тому, що «Born on the Bayou» проголошує, що CCR знайшли своє звучання - вона розкриває масштаби формування легенди Джона Фогерті. Цією піснею він накидає ескіз своєї особистості; вона змушує його звучати так, ніби він виповз з глибинки Луїзіани, а не є корінним жителем Сан-Франциско. Цю ілюзію він проносить через усю платівку, через зловісні блукання «Graveyard Train», через запальну кавер-версію «Good Golly Miss Molly» та «Keep on Chooglin'», яка майже вісім хвилин тягнеться в південному просмаженому груві. Серцем Bayou Country, як і міфу Фогерті та всієї кар'єри Creedence, є пісня «Proud Mary». Річкова історія, де оповідач полишає хорошу роботу в місті заради життя на річці, сповнена деталями, які настільки достовірні, що здаються автобіографічними. Слова пісні поєднуються з музикою, яка є абсолютно унікальною й водночас непідвладною часу: рокабілі, кантрі та Stax R&B перетворюються на щось абсолютно неповторне й таке, що викликає звикання. "Proud Mary" - емоційна точка опори у центрі спокусливої уявної американи Фогерті, й хоча це найкраща пісня тут, інші його композиції теж не ликом шиті. «Born on the Bayou» - це чудовий витвір болотного року, “Penthouse Pauper” - першокласна рокерська пісня з гнівним підтекстом, як у “Porterville”, а “Bootleg” - це маленький шедевр, завдяки жорсткій акустичній основі, чудовій гітарній роботі і продуманому сюжету. Усі пісні складаються на чудову заяву про мету, запис, який передає м'язисте, вільне, оманливе просте звучання Creedence Clearwater Revival як виразний образ Америки.
- Стівен Томас Ерлевайн - allmusic.com
