Альбом Big Country 1995 року "Why the Long Face" був дуже складним для наслідування. Але вони блискуче досягли успіху зі своїм першим повноформатним студійним альбомом "Driving to Damascus". Це одна з найкращих їхніх робіт, сповнена фірмових звуків Big Country (гітара, важкий біт і фантастичний вокал Адамсона). Що відрізняє цей диск від інших їхніх релізів, так це сильне використання мелодії, пов'язаної з несамовитими історіями і добре побудованими аранжуваннями. Слухаючи гармонійний вокал, що зливається з гітарами у "Fragile Thing", важко не бути зворушеним. Адамсон ще ніколи не звучав краще, а гурт згуртований, як ніколи раніше. Слухаючи цей альбом, важко повірити, що гурт святкував свій 20-річний ювілей і досі звучить так свіжо і натхненно. Це гурт, який не розм'як, а вміє будувати мелодійні, драйвові пісні.