На другому релізі Бадді Гая на Silvertone він продовжує практику участі гостей, розпочату на Damn Right, I've Got the Blues. Цього разу серед запрошених - Пол Роджерс, Тревіс Трітт та Джон Мейолл. Але найкраща комбінація виходить, коли Бонні Рейт приєднується до Гая в пісні Джона Хайатта «Feels Like Rain». Жорсткий вокал Рейтт та солодка слайд-гітара додають приємні нюанси до цього гірко-солодкого треку, що зрештою є кульмінацією платівки. Деякі критики та блюзові пуристи висміюють прагнення Гая до успіху в мейнстримі, про що свідчить його схильність до гостьових виступів чи нетрадиційних блюзових форм, але Гай звучить фантастично за цих незвичних для нього обставин (подивіться на його пекучу версію "I Go Crazy" гурту Moody Blues). Вокал Гая, який часто недооцінюють, дійсно розкриває цю пісню. Що стосується його гри на гітарі, то вона дещо нижча за його звичайні високі стандарти. Він часто звучить поверхово і несфокусовано. Винятком є його вибухове соло в дуеті з Джоном Мейоллом у "I Could Cry", але його спів, особливо у проникливому "Feels Like Rain", сповнений індивідуальності. Бек-група Гая першокласна, особливо басист Грег Рзаб, який грає й активніше, й мелодійніше, ніж більшість басистів, що працюють у блюзовій манері. За свою кар'єру Гай записував й більш вдалий блюз, але на Feels Like Rain він показує, що йому комфортно й за більш мейнстрімових обставин. Блюз на цій платівці чомусь часто звучать рівно, наче Гай та його гурт просто виконують вказівки. Але ж у темпових R&B-треках, як-от дует з Полом Роджерсом «Some Kind of Wonderful» або спільна робота Гая з Тревісом Тріттом у «Change in the Weather», блюзмен звучить завзято та свіжо. Слід зазначити, що продюсування на всьому протязі альбому залишає бажати кращого, а багато треків просто не мають достатньої динаміки. Незважаючи на це, альбом вийшов досить сильним. Feels Like Rain - це не те місце, де варто шукати Гая, легендарного блюзового гітариста, але, якщо прийняти його таким, яким він є, він надзвичайно цікавий.
- Деніел Джіоффре - allmusic.com
