По суті, U2 спробували переглянути себе, стерти своє неприборкане загравання з танцювальними клубами й постмодернізмом, щоб повернутися до того часу, коли вони були суспільною свідомістю рок-музики. Пішли важкі танцювальні ритми, пішли численні синтезатори, пішли щільні звукові каскади, якими були відзначені їхні альбоми 90-х. Але U2 настільки стурбовані відтворенням свого минулого, що не знають, де зупинитися, щоб зняти всі шари. Вони занадто багато виправили за свої удавані гріхи, послабивши свій звук настільки, що втратили те каламутне відчуття таємничості, яке надавало «Unforgettable Fire» або «The Joshua Tree» потойбічної привабливості. На зміну атмосферним шарам прийшло чисте, чітке звучання, прикрашене позолоченими гітарами й закріплене прямолінійними, неквапливими ритмами, які ніколи не підганяють пісні вперед. Цьому чистому продакшну бракує невеличких звукових відтінків, які надавали ATYCLB певної глибини, тож у результаті «How to Dismantle an Atomic Bomb» демонструє U2 у їхньому найпростішому вигляді, граючи прямий, прямолінійний рок з невеличкими тонкощами й відтінками щодо продюсування, виконання чи текстів. Іноді це йде гурту на шкоду, оскільки дає змогу побачити, наскільки знайомою стала гітара Еджа або наскільки блазнівським стало манірництво Боно (найгірший приклад: дубльоване «hola!», що відповідає на «hello» в приспіві «Vertigo»). Але суворе виконання може бути й перевагою, оскільки гурт, як і раніше, звучить масштабно та потужно. U2, як і раніше, вправні майстри, здатні створювати записи з грандіозними мелодійними та звуковими хуками, яких на HTDAAB дуже багато, включно з такими обнадійливими піснями, як лукаво-просвітницька "Sometimes You Can't Make It on Your Own", "City of Blinding Lights", які ширяють, або "All Because of You", що набила оскому. Не помиліться, всі ці інгредієнти роблять «How to Dismantle an Atomic Bomb» дуже гарною платівкою U2, але що заважає їй досягти висот величі, то це те, що вона видається надто стриманою й розважливою, надто стурбованою пошуком мети з минулого замість того, щоб сміливо йти в майбутнє. Це незначна, але важлива деталь, яка, можливо, не має значення для більшості слухачів, оскільки альбом справді звучить гарно, коли він грає, але цей консерватизм - те, що утримує HTDAAB на землі та не дає змоги йому встати поруч з War, The Joshua Tree та Achtung Baby як одній з найкращих робіт гурту.
- Стівен Томас Ерлевайн - allmusic.com
