Це дивний альбом, який, імовірно, стане більш відомим по мірі того, як час минатиме та дедалі більше людей дізнаються, що це дуже ранній музичний документ Аллана Голдсворта - він був учасником гурту 'Igginbottom's Wrench разом з Девідом Фріменом на барабанах, Стівом Робінсоном на іншій гітарі та Міком Скеллі на басу. 'Igginbottom's Wrench, їхній єдиний альбом, має приблизно такий самий стосунок до пізнішої творчості Холдсворта, як The Cheerful Insanity of Giles, Giles & Fripp до творчості Роберта Фріппа, однак цікаво, що обидва альбоми вийшли на одному лейблі. 'Igginbottom's Wrench теж звучить дуже схоже на GG&F, така собі артистична, театральна психоделія з помітними джазовими впливами, що вплітаються то туди, то сюди, але все це не сприймається настільки серйозно, щоб бути зіграним або проспіваним особливо добре, тому легко зрозуміти, як цей запис залишився непоміченим у 1969 році. Переважно він примітний наявністю пісні "Golden Lakes", яка переросла в "Velvet Darkness" та стала ще більш значущою в наступні десятиліття. Тут Холдсворт постає в найменш точному й претензійному вигляді, не в найкращій інструментальній або вокальній формі (але й не в поганій), базікає без діла в менш ніж офіційній обстановці, називаючи це альбомом. Це дуже весело, й це, ймовірно, потішить шанувальників Холдсворта, а також усіх, хто любить прогресивний рок кінця 60-х або джаз/рок-ф'южн.
- Брюс Едер. allmusic.com
