Продюсування все ще трохи мізерне й сухувате, а вплив дез-металу все ще переважає, поряд з неминучим для того часу впливом блеку. У наявності вплив ранніх майстрів цього жанру, At The Gates, але вони якимось чином додали щось нове до лінії лід-гітари та до загальної мелодики. Грубе, швидке звучання нагадує те, що ми можемо знайти у «The Read in the Sky is Ours», але давайте проаналізуємо цей альбом глибше.
Арпеджіо та безтілесний вокал на початку «At Dawn-Whispering Shadows» несуть у собі щось нове для жанру. Це ще не надто мелодійний підхід деяких гуртів, який ми можемо зустріти в наші дні, але, прослухавши ті фрагменти, в яких більше присутні електрогітари, ми вже можемо знайти мелодійні лінії. Вони завжди добре збалансовані з іншими, які вирізняються жорстокістю, будучи більш злісними, але вони були дуже хороші, щоб кинути камінь далі у загальній перспективі.
Вокал теж став більш вистражданим й чимось нагадував сире, первісне звучання.
У будь-якому разі, при подальшому прослуховуванні цього альбому атмосфера стає по-справжньому чорною та похмурою. Тут немає світла, а в деяких піснях сильний вплив блек-металу, який відкидає мелодії, віддаючи перевагу темряві («Blackness of the Fallen Star» або «Fire Storm»).
Є й клавішні, але їхнє використання, найімовірніше, просто додає похмурості та неясності. Загалом вони створюють дивне відчуття, а у «Storms from the Skies of Grief» ідеально доповнюють мелодійні гітарні партії, створюючи по-справжньому апокаліптичний та епічний твір. Ця частина приголомшлива, тут менше кричущого вокалу й більше мелодики. Це родзинка альбому та один з найперших прикладів мелодійного підходу до дез-металу.
Решта пісень характеризуються запеклим тремоло на гітарах та знову чорною атмосферою з гарчанням і блек-металевими пасажами, де клавішні залишають свій попередній шлях до епічного почуття, щоб повернутися до темних звуків. Зверніть увагу також на один з перших проявів сумно-мелодичного звучання в «Wind of a Dismal Past». Загалом, цей альбом - справді важлива робота первісного мелодійного дез-металу, проте його можна рекомендувати шанувальникам класичного дез-металу, а не тим, хто нині слухає «мелодійний дез-метал» (металкор міг би бути й трохи кращим). Але якщо ви все одно хочете доторкнутися до витоків жанру, Unanimated будуть вам раді.
