Майже через два десятиліття після виходу у 2006 році вражаючого «In the Arms of Devastation» (десятого офіційного релізу) Kataklysm стали не тільки старійшинами канадського дез-металу, а й одними з найстабільно надійних представників жанру. Не менш надійними є й їхні завжди доречні вступні слова до альбомів, які в даному випадку виявилися класичним «Помста - це страва, яку найкраще подавати холодною»; прекрасна цитата для будь-якого випадку (міжнародні інтриги, розлучення, програш у вчорашній грі в «Монополію», та хіба мало що!), але яка не завжди повністю відображає головну думку альбому. Втім, це досить близько до істини, оскільки, як скаже вам будь-який досвідчений слухач, сильні сторони Kataklysm полягають як у написанні пісень, так ще й у текстах. Один з небагатьох дез-метал-гуртів середини 2000-х, здатних протистояти звабливому поклику перебільшеної технічності, канадський квартет майже завжди примудряється привнести до своїх пісень справді бажане відчуття цілісності, при цьому ніколи не піддаючись нудним або повторюваним структурам пісень. Композиція "Like Angels Weeping (The Dark)", що відкриває цю стратегію, яка плавно змінює форми, з різноманіттям швидкостей та рифів, настільки чудових, що дає змогу ігнорувати той факт, що її фінальний думовий риф був запозичений з "Davidian" Machine Head. Гіпершвидкісне продовження "Let Them Burn" зосереджене на поверхні, що відшаровується, але спокійніша "Crippled & Broken" пропонує вам перший приспів, під який варто кричати (рекомендується стиснути кулаки), а такі треки, як "In Words of Desperation" (з квазі-блек-металевими фрагментами, що нагадують про йонкерські Immolation) або просто колосальна "To Reign Again" підтримують свої послання незабутніми рифами. Помітний рівень досконалості перших треків не вдається підтримувати впродовж усього альбому (свідчення тому - гідні, але не зовсім позачасові роботи на кшталт "Open Scars" або "Temptation's Nest"), але й Kataklysm ніколи не схибили - їхня єдина потенційна помилка полягає у кумедному дуеті Cookie Monster фронтмена Мауріціо Яаконо та гарпії Кітті Морган Ландер на "It Turns to Rust". До того моменту, коли вони викладаються на повну з монументальною закриваючою «The Road to Devastation» - ідеальною для того, щоб кричати разом з ними та розмахувати повітряними гітарами - Kataklysm вже претендують на премію як найкращий дез-метал альбом 2006 року. Нехай претенденти вийдуть уперед.
- Едуардо Рівадавія - allmusic.com
