Незважаючи на те, що «Master of Puppets» не був таким колосальним стрибком уперед, як «Ride the Lightning», він став найбільшим досягненням гурту й був названий шедевром критиками далеко за межами основної аудиторії хеві-металу. Він також став значним хітом, потрапивши до Топ-30 та продавшись накладом у три мільйони копій, незважаючи на абсолютно повну відсутність серед ефіру радіостанцій. Замість радикального переосмислення Master of Puppets - це розвиток минулих інновацій. Справді, можна порівняти Ride the Lightning та Master of Puppets пісня за піснею й відзначити разючу схожість між відповідними позиціями треків на кожній платівці (хоча завершальний інструментал Lightning було перенесено на передостаннє місце у Master). Цей натяк на консерватизм - справді єдиний видимий недолік. Попри те, що Master of Puppets не такий вражаючий, як Ride the Lightning, він здається більш єдиним як тематично, так само як і музично. Усе в ньому здається доведеним до епічних масштабів (справді, пісні переважно набагато довші), тож гурт почувається більш упевнено у своєму напрямку. Але за текстами цього не скажеш - так чи інакше, майже кожна пісня Master of Puppets присвячена страху безсилля. Іноді вони присвячені лицемірним авторитетам (військовим та релігійним лідерам), іноді первісним, неконтрольованим людським бажанням (наркотики, божевілля, лють), а інколи, за істинно лавкрафтівською манерою, - монстрам. Та все ж, завершивши альбом двома фрагментами трешового хаосу ("Battery" та "Damage, Inc."), гурт здобуває тріумф завдяки величезній силі - звуку, волі, гніву. Аранжування щільні й м'язисті, а матеріал досить різноманітний за текстурою та темпом, щоб утримувати інтерес на всіх його поворотах та віражах. Деякі критики назвали Master of Puppets найкращим хеві-метал-альбомом з будь-коли записаних; якщо це і не так, то вже точно близько до того.
- Стів Х'юї - allmusic.com
