May Blitz

May Blitz (поряд з Taste Рорі Галлахера) були одними з перших серед новостворених хард-рок-пауер-тріо, які прийняли виклик Cream і Jimi Hendrix Experience, тобто створили якомога більше галасу за мінімального складу, але не втратили при цьому мелодійності та витонченості. Безумовно, кожен, хто потрапляв на їхні ранні концерти, гарантовано йшов із дзвоном у вухах і гудінням у мозку, а дебютний альбом гурту став органічним повторенням їхнього концертного впливу, аж до розширеного рифування і мініатюрних соло. Найсильнішою стороною May Blitz, з погляду визнання публікою, був барабанщик Тоні Ньюман, і шанувальники джазового стилю, який він привніс до гурту Джеффа Бека, не будуть розчаровані тим, що вони тут знайдуть - справді, з гітаристом Джеймсом Блеком поряд неважко порівняти May Blitz із Beck-Ola гурту Бека, і виявити, що відоміший диск щоразу виявляється непереконливішим. Епічна "Smoking the Day Away" відкриває альбом у динамічній формі, створюючи скреготливий, майже прото-металевий штурм, що був сенсом існування May Blitz; далі в альбомі "Dreaming", "Virgin Waters" та "Squeet" завивають із мстивістю, що сьогодні може видатися дещо старомодним, але на той час була захопливо свіжою. Ще кращою є пісня "Fire Queen", в якій, по суті, зібрані найкращі сторони всіх металевих гуртів від Judas Priest до Cult, тільки вона не затримується тут досить довго, щоб зіпсувати ефект. Загалом-то, як і самі May Blitz.

Дейв Томпсон. Allmusic.com