У 1995 році Шура, за підтримки Кузьми, взявся реалізовувати свою давню мрію – проект електронної музики, мотиви якої були навіяні поїздками до Німеччини. Назва з’явилась досить швидко і, як завжди це було в Скрябіні, майже містично – «М20», бо це справжня назва моделі останньої «Побєди», якою їздили до Берліна. Треба сказати, що використання радянщини в назвах і візуалізаціях арт-проектів у той час у Берліні, і в Європі в цілому, було трендом – це був природній процес десакралізації тоталітарної комуністичної ідеології. «М20» — це скорочення від «Молотов 20», заводський індекс «Побєди», що випускав завод ім. Молотова. Емблема з цим написом розміщувалась на капоті і в салоні на торпеді Побєди. Вже згодом з'ясувалось, що справжнє прізвище Молотова було Скрябін, про що 30 листопада 1995 року Кузьма розповів у випуску програми «Саундпарк». Такий незапланований збіг у назві несподівано підкреслив природу проекту: ще одне обличчя групи Скрябін. Для цього проекту Шура назвався D. J. Molotov, а Кузьма взяв псевдо D. J. Zwanzig. За стилем композиції були досить різні: від індастріалу та техно, до брейкбіту і трансу з домішками гуцульських мелодій. Нічого подібного в Україні на той час ще не чули. В авторській програмі Володимира Зайковського «Modus Vivendi» Кузьма з Шурою роблять анонс і розповідають про свій проект і про співпрацю з Володимиром у створенні відео матеріалу для супроводу концертних виступів. У фіналі програми з’являється кліп на першу композицію з альбому «Open», зйомки якого відбувалися на території Новояворівського сірчаного комбінату, так званій «Сірці». Згодом кліп «Open» довгий час транслювався в ефірі хіт-параду «Територія А». У червні 1997 року вийшов перший тираж компакт-касет з альбомом «Molotov Zwanzig». У подальшому Кузьма більше не брав участі у проекті і «Molotov 20» продовжив своє існування як осбистий творчий проект Сергія Гери.
