No Prayer for the Dying

Випускаючи свій перший альбом у 90-ті роки, Iron Maiden хотіли повернутися до основ. Альбом No Prayer for the Dying, який можна порівняти з простішими ранніми роботами гурту, швидко зайняв перші місця в чартах по всьому світу, але було очевидно, що авторські пісні не дотягують до таких класичних альбомів, як Killers або Number of the Beast. Альбом також ознаменував дебют нового гітариста Яніка Герса, найвідомішого за роботою в сольній групі Яна Гіллана та сольним альбомом Брюса Дікінсона Tattooed Millionaire. Включаючи пару хітових синглів у Великій Британії - анти-євангелістську діатрибу "Holy Smoke" та скандальну "Bring Your Daughter... to the Slaughter" (яку заборонили на BBC) - плюс ще один, що повинен був бути виданий як сингл (альбом-відкривачка "Tailgunner"), No Prayer загалом не дотягує до хітів. Заголовний трек містить вступну частину, що надто нагадує сингл 1988 року "Infinite Dreams", а інші композиції, як-от "Fates Warning", "Run Silent Run Deep" та "Hooks in You", так і не змогли запалити. Хоча епічна заключна "Mother Russia", "Public Enema Number One" та "Fates Warning" виділяються на тлі класики минулих років, вони просто не витримують порівняння. Незважаючи на те, що Maiden зберегли солідну аудиторію в інших країнах світу, "No Prayer for the Dying" став їхнім останнім альбомом, який отримав золотий сертифікат у США.

 - Грег Прато. Allmusic