З перших ударів барабанів та гітарних рифів «Crown Of Horns» було очевидно, та й донині очевидно, що Cryptopsy покращили себе з часів «Blasphemy Made Flesh». Але якщо з'єднати найтехнічніший та найшвидкісніший дез-метал на сьогоднішній день з несамовитими криками, ричанням, ревом чи хрипом вокаліста Лорда Ворма, то можна з упевненістю сказати, що 1996 рік став роком, коли дез-метал змінився назавжди. «None So Vile» - це заповіт формули дез-металу, тож дивно те, що не багато хто намагався наслідувати його.
Можливо, тому, що наслідувати альбом такого масштабу дуже складно.
Існує безліч чинників, що сприяють впливу Cryptopsy на дез-метал. Один з них, як це не дивно, пов'язаний з маніакальною грою Фло Муньє на барабанах. Два слова можуть охарактеризувати цю людину: Демон швидкості. Але те, що він швидкісний, не означає, що він втрачає будь-яку технічність. Але Фло не самотній у роботі Cryptopsy. Дует Джона Левассера та Еріка Ланглуа на гітарі та бас-гітарі, відповідно, Cryptopsy були відзначені за їхню технічну гру. Досить поглянути на такі пісні, як «Slit Your Guts», «Graves Of The Fathers» або «Phobophile», щоб зрозуміти, як цей дует повністю зруйнував усе, що могло вважатися стандартом для дез-металу того часу. Ці двоє переробили стандарт, додавши до нього руйнівну гітару й звучну, нищівну та технічну гру на басу. Їхнє виконання - це заповіт технічної музики. Але що дійсно створює Cryptopsy, й багато хто з цим погодиться, так це Лорд Ворм. Ця людина просто жахлива. Жодні слова англійською мовою не зможуть описати те, що ця людина привнесла у Cryptopsy, й те, що вона зробила для дез-металу на «None So Vile». У цей момент навряд чи хто-небудь міг очікувати такого вокалу. Він просто-таки нелюдський. Його крики - злісні, його гортанний рик - моторошний, а тривалість, з якою він може виконувати й утримувати ці вокальні партії, просто божевільна.
