Як безтурботні балади, так і запеклі темпові груви виграють від впевненого почуття Мейсона та його вміння робити повноцінні аранжування. Мейсон грає на всіх гітарах та безлічі вінтажних синтезаторів (серед них два різних ARP та електропіаніно Fender Rhodes), тож він значною мірою відповідає за інструментальну складову кожного треку. Й хоча він є сильним солістом, коли хоче, його увага більше зосереджена на створенні розкішних текстур та роботі з грувами. Тож він їх опрацьовує - швидші треки напрочуд драйвові для жанру джаз-фанк, виконані в темпі, який був би швидким навіть для R&B чи року, з великою кількістю несамовито слепових басів від Джина Торреса. Вокал Кларисси Тейлор набагато проникливіший, ніж це заведено в джаз-фанку; ба більше, пісні - всі, окрім однієї, написаної у співавторстві з Ніноскою Ескобар - не просто відточені грувові прийоми, а більш змістовно структуровані, ніж це типово для жанру. Принаймні чотири з них - "Sweet Power Your Embrace", "Free", "Funny Girl" і "Slick City" - стали клубними стандартами для рідкісних грувів, а заголовна композиція - абсолютний монстр. Такі записи, як Rhythm of Life - запам'ятовуються, фанкові, багато текстуровані й абсолютно радісні - стали однією з причин появи руху ейсід-джазу; оскільки їхні переваги не так цінуються закоренілими джазменами, інакше їх можна було б забути. На щастя, цей альбом було врятовано.
- Стів Х'юї. allmusic.com
