Для шанувальників екстремального металу 2000-ті роки ввійдуть до історії як час, коли Європа домінувала в царині дез-металу/блек-металу (особливо скандинавські країни), а Сполучені Штати - в царині металкору. Але там, де є правила й закономірності, є й винятки; у США в 21 столітті є своя частка дез-металу та блек-метал-гуртів, а в Європі - своя частка металкору та хардкор-гуртів. Одна з англійських команд, орієнтованих на металкор, - Architects, чий другий альбом Ruin найкраще описувати як металкор з сильним впливом нойз-року. У Architects немає грувового настрою Hatebreed або Throwdown, двох найкращих металкор-гуртів США; їхній суворий, жорстокий, клаустрофобний матеріал набагато різкіший. Хоча такі надщільні треки, як "Sail This Ship Alone", "Hunt Them Down", "Buried at Sea" або "Running from the Sun" не зовсім потрапляють до категорії технічного металокору, тим не менш, грубуватість є великою частиною рівняння на цьому потужному альбомі. Коли вокаліст Сем Картер співає, його змучений крик палає люттю та гнівом. Іноді поруч з екстремальним вокалом Картера можна почути чистий вокал, але навіть у цьому випадку запис 2007 року так і не переходить до території скрімо. Ruin не є винятковим або видатним альбомом; він не входить до числа дійсно необхідних металкор-записів 2007 року. Але 43-хвилинний альбом загалом гідний, відтак Ruin слугує нагадуванням про те, що металкор не обов'язково має походити зі США чи Канади, щоб бути цікавим.
