Коли у 1969 році утворився гурт Humble Pie, кожного з них уже можна було назвати відомим: Марріотт був у Small Faces; гітарист/співак Пітер Фремптон, який щойно прийшов з Herd, був відомий як своїми здібностями, так само як і зовнішністю (британська преса називала його «обличчям 68-го»). Басист Грег Рідлі та барабанщик Джеррі Ширлі, тим часом, прийшли з культових хард-рок гуртів Spooky Tooth та Apostolic Intervention. Таким чином, Humble Pie спочатку функціонували як демократичний супергурт: Усі писали пісні, усі співали, а звучання коливалося від важкого року до акустичного напряму їхнього другого LP, Town & Country.
Зрештою, вони обзавелися американськими менеджером та агентом з організації концертів - Ді Ентоні та Френком Барсалоною - які дали їм рецепт американського успіху: Більше хард-року, більше проникливого вокалу Марріотта на першому плані. Це принесло свої плоди на концертному альбомі Rockin' the Fillmore з їхнім класичним виконанням пісні Рея Чарльза «I Don't Need No Doctor». Але незабаром після його виходу й одразу після концерту у Ши Фремптон покинув гурт, зрозумівши, що спрямованість гурту відхиляється від його інтересів. Фремптон, звісно, став сенсацією завдяки власному подвійному концертному альбому, але це зайняло деякий час. «Він розумів, що акустичний бік речей буде відсунуто на другий план», - згадує Ширлі. Але він першим скаже вам, що коли він пішов і почав відкривати нас, він думав: «О боже, що я наробив?».
Humble Pie продовжували працювати. Після того як перший раунд прослуховування нового гітариста не дав результатів, вони написали безліч важчих пісень та вирішили виступати як тріо. З'явився гітарист Дейв «Клем» Клемпсон, якого одразу ж взяли в команду після того, як Марріотт помітив пару гарячих соло на концертному альбомі Colosseum. Клемпсон не був ні співаком, ні акустиком, але він був потужним гітаристом, що грає блюз.
Але це вже інша історія. А поки що п'ятий альбом Humble Pie залишається неймовірно значущим - спитайте у Black Crowes, Gov't Mule чи інших гуртів, які на нього посилалися. Коротше кажучи, він все ще продовжує диміти через стільки років. А тепер насолоджуйтеся цією класичною перлиною, що демонструє неймовірну енергетику та музичну майстерність, які зробили Humble Pie рушійною силою для історії року!
