Stadium Arcadium (Indie Exclusive)

Слава богу - через 15 років Chili Peppers повернулися до будинку Ріка Рубіна у Лорел-Каньйоні та записали приголомшливе продовження Blood Sugar Sex Magic - Stadium Arcadium, який зрештою перевершив його та став визначальним музичним досягненням гурту.
У Stadium Arcadium є щось більше, ніж здається на перший погляд, - набагато більше. Це альбом, який може продовжувати рости всередині вас протягом десятків прослуховувань. Тут є всі фірмові риси Chili Peppers: перехресне звучання баса Флі та вокалу Джона Фрушанте; вокал Ентоні Кідіса, підкріплений високою гармонією Джона Фрушанте; вправні знаки оклику ударних Чада Сміта; та майже надприродне переплетення гітарних пасажів Джона з вокалом Ентоні, що заслуговує на окремий коментар.
Те, що Джон Фрушанте зробив на Stadium Arcadium, межує з дивом. Він малює звукові ландшафти з негативним звуковим простором для Ентоні, щоб той заповнив їх вокалом; його гітара повертається після рядка вірша, щоб дати коментар до нього - іронічний, веселий, сумний, залежно від обставин. В інших випадках вона приєднується до вокалу без слів. Просто Stadium Arcadium затвердив статус Джона Фрушанте як гітарної суперзірки.
Мабуть, чотири композиції на подвійному альбомі - Dani California, Snow та Stadium Arcadium та Animal Bar - можна назвати легкими й досить приємними. Залишається 24 пісні - понад 100 хвилин - чистої живої води від Chili Peppers. Як і личить, вершина знаходиться в самому центрі - C'mon Girl, Wet Sand, Hey плюс Desecration Smile чи Tell Me Baby - це 25 хвилин повного напруження Chili Peppers, які мчать у білому полум'ї звукової досконалості на потязі, що біжить та не прагне зупинятися. Але, як завжди, посеред пасажів, які можуть починатися різко або пихато, "Чилі" зупинять вас мелодійною інтерлюдією, настільки приємною та несподіваною, що на очі навернуться сльози.