Ростислав Штинь був одним з перших, хто відчув подих незалежності і побачив перспективи розвитку шоу-бізнесу в Україні. Його родина була давно вже задіяна в неформальній музичній тусовці Львова, і йому, знайомому з усією інфраструктурою львівської сцени, було легко організувати в західній столиці першу в Україні продюсерську агенцію – “Ростислав-Шоу”. Була організована висококласна студія звукозапису, сучасніша і якісніша за “Студію Лева”. Бард – відомий “чарівник”, який вже неодноразово допомагав здійсненню мрій своїх новояворівських друзів – швидко познайомив з ними Штиня, і невдовзі був підписаний контракт. Щоправда, студія “Ростислав-Шоу” не могла в повному обсязі забезпечити запис нового альбому групи, зате заплатила непогані гроші та дала їм у безкоштовну аренду інструменти, яких ніхто не бачив не тільки в Новояворівському, а й у цілій Україні. Ця аппаратура була перевезена на “Спати”, за звукорежисуру взявся Скряба... Так, між Львовом та Новояворівським, у постійних переїздах, на вакаціях, замість занять, по ночах творився найбільший в цілій Україні альбом – “Технофайт”.
Штинь був бізнесмен. З трьох пісень, які були записані безпосередньо на студії “Ростислав-Шоу” з допомогою звукорежисера Сергія Рязанцева – “Сам”, “Не вмирай” та “In Your Eyes” – він безпомилково визначив останню як найперспективнішу, і невдовзі на неї вже знімався кліп. Щоправда, ця робота так і не була завершена, хоча її шматки кілька разів демонструвалися по телевізору. Ці три пісні через якійсний запис в майбутньому були включені до скомпільованого нового альбому “Мова Риб” (1997).
Час звучання “Технофайту” справді перевищував 90 хвилин – явище для України нечуване. Та й за якістю це було щось нове: нарешті “Скрябіни”, не відчуваючи тиску з боку звукорежисерів та інших “начальників”, могли повністю реалізувати всі свої приховані бажання. Писалися, за традицією, втрьох – ударні були електронні, зате в багатьох піснях відверто звучить гітара Ростіка (яку в майбутньому ніколи не буде чути на першому плані). У деяких піснях (“Сам”, “Нейлоновий Час”) наявний і вокал Ростіка. Великою є частка англомовних пісень. Матеріал був настільки різноплановий, що навряд чи навіть самі музиканти уявляли його виданим. Головним був творчій процес. Втім, саме з альбому “Технофайт” було взято найбільше пісень для монументальних “Казок” та для інших майбутніх проектів.
Більшість цих пісень зараз ходить у тому чи іншому вигляді по руках фанів. На щастя, матеріал з “Технофайту”, хоч і не був ніколи виданий, досить широко розповсюджувався по друзях, музикантах, радіостанціях тощо. Альбом здебільшого записувався та зводився у рідному, завішаному павутинням підвалі – на той час “СКРЯБІНи” були єдиними музикантами студії “Спати”. Але це була вже не підвальна музика. Невдовзі це було доведено успіхом “Танцю Пінгвіна” на львівському “Радіо Незалежність” – пісня зайняла перше місце у хіт-параді. Написану Шурою пісню “То моє море” “Скрябіни” у 1996 році подарували Віці Врадій – і саме з кліпом на цю пісню вона стала відомою в “Території “А””. Зрештою, найбільшим хітом з “Технофайту” став “Train”, на який Зайковський без усякої претензії відзняв чорно-білий кліп. Згодом, у листопаді 1995 року, щойно організована львівська комп*ютерна фірма “Еніграф”, що співпрацювала з Зайковським (та його телепрограмою “Modus Vivendi”, де дуже часто з'являвся “СКРЯБІН”), у вигляді дружньої допомоги та самореклами оздобила цей кліп комп*ютерною графікою, і в 1996 році він завойовував популярність у “Території “А””. З кліпу, щоб не шокувати підлітків, були прибрані кадри беззубого рота Кузьми.
Працювали над альбомом вже в новому приміщенні, в тому самому “Кристалі” – першу студію “Спати” мусили віддати Дацку у 1991 році. Саме в новому приміщенні був “Притулок К'юра” – все це існувало донедавна в цілості, але тепер знищено ремонтом. Окрім Скряби, на “Технофайті” звукорежисурою займався і Кузьма; Ростік свідчить:” В території А грав “Train”, записаний нами на мікшері “Електроніка”, а звучав він по зведенні ліпше, ніж то всьо, шо грало в тій же А з професійних студій.”
Після завершення запису група вирушила у справжній тур маленькими містечками Західної України. Хоча й на цей раз виступи були у клубах та військових частинах, рівень їх був набагато вищий, музиканти тягали за собою великих павуків зі “Спати” та успішно відбивалися від сільських бахурів та патлатих металюг, що ревіли “Р-р-рьок!” , заглушаючи живий звук “СКРЯБіНа”. Це був перше велике концертне турне групи, своєрідне тренування – щоправда, великих результатів воно не принесло, але це вже залежало не від них.
Важко сказати, наскільки дійовим був вплив власної песимістичної музики на “Скрябінів”, але наприкінці 1992 - на початку 1993 років сталися події, що додали музикантам песимізму. “Ростислав-Шоу” нараз луснуло, Штинь утік за кордон, і тепер уже не залишалося жодних надій на видання “Технофайту”. Це було великим ударом для групи: відтепер вони мусили шукати інші способи заробляння грошей, нове застосування для своєї музики. Своєрідним підсумком була пісня “Нікому то не треба”, яка поставила точку в альбомі, закинутому в шухляду. Здавалося, “СКРЯБІНу” прийшов кінець.
- skryabin.tripod.com
