Один з найбільш вражаючих аспектів третього альбому Stoned Jesus - це те, наскільки комфортно музиканти почуваються під час емоційного перемикання тональності, що демонструє навіть перехід між першими двома треками, «Here Come the Robots» та «Wound». З музичного погляду, вони обидва являють собою темпові хеві-рокові композиції, й хоча мелодія змінюється, навіть час звучання у них однаковий - 3:18 та 3:14 відповідно. Де вони справді відрізняються один від одного, так це в текстах. Пісня, що відкриває, має майже зухвалий відтінок. Рядок «I'm getting away» звучить у куплеті й чудово підсумовує ставлення до пісні, тоді як у композиції «Wound» ідея прямо протилежна. Приспів «All these words unspoken/Leave another wound» не хоче тікати. Він хоче висловитися.
Обидві ці пісні присвячені стосункам - перша, схоже, особистим, а друга, що розповідає про простої між концертами, скоріше, про саму групу - і складають бурхливий вступний дует до того, що видається задуманою стороною А. Але у The Harvest є також зовнішня чутливість, такі інституційні пісні, як «Rituals of the Sun» або «Black Church», використовують релігійну тематику, а «YFS», що закриває бік А, - акронім для «Youth for Sale», - говорить про воєнний конфлікт в Україні між підтримуваними Росією повстанцями-сепаратистами та державою. Сидоренко не цитує зведення новин, але рядки на кшталт «Poison is boiling in brainwashed minds/But eye for an eye makes the world go blind/Carry your cross, don't forget the nails/All I see now is youth for sale», тим не менш, доносять суть. Не обійшлося й без звукового урізноманітнення: семихвилинна «Rituals of the Sun» збавляє темп порівняно з «Here Come the Robots» і «Wound» та переходить до суворішого ритму в центральному рифі, а потім проводить більшу частину другої половини в інструментальних вишукуваннях: клавіші та гітара переплітаються з басом і барабанами, але двічі перериваються вигукуваним групою приспівом. «YFS» - більш фанкова, що нагадує про прогресивну суміш Living Colour, а триваліші «Silkworm Confessions» (9:11) та «Black Church» (14:45) лише ще більше розростаються на занурювальному в себе боці B, приспів першої - майже мастодонтівський вигук, а другої - поступово переходить у настирливий, войовничий марш з тріском та приреченою вібрацією, а після 10 хвилин обривається на органних колах у замислений культовий рок. Що об'єднує завершальний дует (який становить понад половину часу звучання), так це відчуття драматизму у вокалі, Stoned Jesus обіграють різні елементи виконання та свою аудиторію рівною мірою. До їхньої честі, у них це виходить.
- theobelisk.net
