"Звичайно, з вокалістом Томом Смітом на чолі всі ці треки, як і раніше, звучать як Editors. Допоміг гурту досягти цього вправного балансу досвідчений британський гітарист та продюсер Лео Абрахамс, який раніше працював з такими арт-рокерами, як Ед Харкорт, Браян Іно та Florence + the Machine. Працюючи з Абрахамсом, Editors набули динамічного студійного блиску, який надає запам'ятовуваним трекам на кшталт пропульсивно-гімнічної "Magazine" й звучної в дусі Кейт Буш та Пітера Гебріела "Darkness at the Door" додаткового театрального відтінку. Цей підхід однаково добре працює також у більш вінтажних треках, як, наприклад, в арці "Counting Spooks" й у завзятій "Nothingness", де гурт значною мірою спирається на сінті-поп Джорджіо Мородера. Приємно, що, хоча на "Violence" спостерігається явний рух у бік більш попсових "гачків" та продюсування, гурт, як і раніше, зацікавлений у боротьбі з актуальними проблемами та справжніми емоціями. Пісня "Hallelujah (So Low)" нібито була написана після того, як Сміт повернувся з поїздки Oxfam, щоб допомогти сирійським біженцям у Північній Греції. Він співає: "I bleed like a millionaire, cause my bones lay with dust in your care." Цікаво, що вони також знайшли місце для настільки ж своєчасної переробки своєї балади "No Sound But the Wind", що була натхненна постапокаліптичним романом Кормака Маккарті "Дорога" та первісно ввійшла до саундтреку "Сутінкова сага: Молодик". На щастя, нова версія замінює оригінал, максимально розкриваючи емоційний потенціал пісні. З "Violence" Editors створили великий поп-альбом на своїх власних умовах, багатий грандіозними, театральними жестами та палкими гачками, які проникають глибоко, так само як й наносять бальзам на ваші рани".
- Метт Коллар. allmusic.com
