Дебютна робота Empire of the Sun, що є експериментальним електропопом та денс-роком, дуже вчасно з'явилася на світ якраз у той момент, коли галас навколо "Oracular Spectacular" гурту MGMT почав вщухати. Як і ті колоритні американці, два учасники Empire of the Sun дотримуються глем-стилю у своїх піснях та дусі, вдягаючи на концерти святкові костюми та прикрашаючи свою музику дивними елементами, андрогінними текстами ще й загальним відчуттям театральності, що межує з шизофренією. Walking on a Dream являє собою цікаву гаму, рівною мірою семпльовану з хіп-хопу ("Swordfish Hotkiss Night"), арт-синті-попу ("Standing on the Shore") та всіх інших напрямків. З запрограмованою перкусією та футуристичними клавішними, музика звучить дещо більше на честь Pnau, ніж Sleepy Jackson; тим не менш, Люк Стіл (мозок останнього гурту) посідає центральне місце в більшості цих пісень, співає дитячим тенором одну хвилину й воркує, наче закохана жінка, наступної. Вищезгадані MGMT пішли схожим шляхом зі своїм дебютом - цей факт просто неможливо не відзначити з огляду на величезну схожість обох платівок - але якщо MGMT брали приклад з Девіда Бові або Прінса, то Empire of the Sun більше нагадують саундтреки до фільмів у стилі worldbeat та фентезі. Стилі та Нік Літтлмор (одягнені у химерні вбрання в стилі "Зоряних воєн") зображені на обкладинці в оточенні декоративного слона, тигра та, здається, горизонту Атлантиди. Як і музика, яку альбом презентує, обкладинка навмисне безглузда, але слухачі, які мають смак до подібних примх, мають піти задоволеними.
- Ендрю Ліхі - allmusic.com
