Одна з найбільших помилок про нову хвилю британського хеві-металу полягає в тому, що, оскільки вона виникла як реакція на панк-рок, у цих двох рухів немає нічого спільного. Але насправді саме агресивна енергія та етика панку підживлювали бажання таких гуртів, як Iron Maiden чи Def Leppard, воскресити уроки родоначальників хеві-металу початку 70-х, як-от Black Sabbath або Deep Purple, та знов втілити їх до захопливої музичної форми. Лише деякі гурти втілили це поєднання так яскраво, як Tygers of Pan Tang, чий напрочуд суворий дебютний альбом 1980 року Wildcat був більше схожий на панк, аніж на метал, через свою невимушену життєву силу та обмежені технічні можливості гурту (вокаліст Джес Кокс ледь міг виводити мелодію). Усе це лише пояснює, чому такий, здавалося б, неповноцінний альбом однаково вважався сильним релізом у межах свого часу та місця. Лірика співака особливо недолуга на "Euthanasia", що відкриває альбом, а також на першому синглі "Don't Touch Me There", але весь гурт піднімає градус на "Slaves to Freedom" або "Killers", що вирізняються солідними хуками, випадковим переходом у часі та вказують на подальше вдосконалення. Насправді, більшість дилетантських якостей гурту підуть разом з Коксом після цього релізу, оскільки додавання нового талановитого вокаліста Джона Деверілла та віртуозного другого гітариста Джона Сайкса підніме Tygers до абсолютно більш високого рівня музикальності та витонченості.
- Едуардо Рівадавія - allmusic.com
