Начебто поява обкладинки у популярному журналі про домашній декор лише за місяць до виходу цього альбому була недостатнім сигналом до того, що Blonde Redhead пройшли довгий шлях з часів наслідування тендітному арт-року від Sonic Youth. Гуркітливі гітари змінилися теплими синтезаторами та м'якими струнними, а тонкий голос японської вокалістки Казу Макіно перетворився на примарний мотив у грандіозній відкривній та заголовній композиції сьомого повноформатника нью-йоркського тріо "23". Їхній останній диск, Misery Is a Butterfly 2004 року, був чудовим поверненням до епохи розквіту дрім-попу Cocteau Twins та Lush. Цей альбом продовжує той самий шлях, тільки з більш експериментальною спрямованістю: каскадні гітари, войовничі ритми й вихляючі мелодії формують пишні, неземні пісні, як-от "The Dress" та "My Impure Hair".
-Айдін Вазірі