Треки варіюються від розмаїтих поп- та електронних концепцій до пізньоромантичної величі та кінематографічної сили. Музично це вилилося у дуже відкриту та емоційну мову: електронні звуки поєднуються з класичною оркестровкою, струнними, фортепіано, а розлогі звукові ландшафти розгортаються поряд із пульсуючими бітами та величними мелодіями. Це звучання, яке менше покладається на гачки, а більше на атмосферу, на музичні асоціації, а не на лінійність, і кульмінує в таких хітах, як Rebel Love, Falling Into Time та Artifact Version of Lana Del Rey’s Art Deco (включений тільки в CD-версію).
Незважаючи на свою концептуальну широту, Artifact є дуже особистим твором. Мова йде не тільки про пісні, але й про те, що за ними стоїть — про ставлення і чесність, можливо, навіть про певний ризик, тому що така велич вимагає мужності. Сам артист каже: «Я ніколи не створював музику, щоб виглядати круто. Я ніколи не боявся великих мелодій, ніколи не боявся своїх почуттів. Я думаю, що немає нічого прекраснішого, ніж здатність дивувати самого себе». Коли слухаєш Artifact, розумієш: це не просто порожні слова. Вони формують альбом і надають йому витонченості.