У створенні "Bon Iver" брав участь не тільки Вернон. У треку "Beth/Rest" та впродовж усього альбому ми чуємо звучання Грега Лейша (Lucinda Williams, Bill Frisell), унікальні багатошарові низькі частоти саксофонів Коліна Стетсона (Tom Waits, Arcade Fire), рифові альти й тенори Майка Льюїса (Happy Apple, Andrew Bird) та розкішні духові Сі Джей Камер'єрі (Rufus Wainwright, Sufjan Stevens). Завсідники Bon Iver Шон Кері, Майк Нойс та Метт МакКоган зробили свій внесок у вокал, ударні та продюсування, Роб Мус (Antony and the Johnsons, The National) допоміг з аранжуванням та додав струнних, а колеги з Volcano Choir, Джим Шонекер та Том Вінсек забезпечили звукозапис.
Все це відчувається одразу ж, у гітарі з більш товстими струнами та військовому запалі в "Perth" чи "Minnesota, WI". Той, хто хоч раз слухав "For Emma", одразу ж вловить вокал Джастіна Вернона, але в "Bon Iver" є певна міцність - наполегливість, що дає йому змогу покинути хатину в лісі, не спаливши її дотла.
Пісня "Holocene" відкривається простим перебором пальців. Вокал - це жаль, нанизаний на дріт. Потім ударний дріб проривається й жене нас уперед, вгору та вгору.... чарівний спокій та стриманість "Michicant". Вокал у "Hinnom, TX" йде в приглушені глибини, а інструментарій залишається рідкісним та космічним.
Від ніжного фортепіано та струнних, що проростають, у безсумнівному кульмінаційному моменті альбому "Wash" ми переходимо до майбутнього синглу "Calgary" - пісні прославлення всього того, що оплакувала "For Emma".
У заключному треку "Beth/Rest", коли Вернон співає "I ain't livin' in the dark no more", стає зрозумілим, що він не танцює в променях сонця, а радше прагне до нового світла. Це також найсхожіший на "Woods" момент на альбомі з точки зору унікального голосу та продюсування.
Від "Perth" до "Beth" ми проходимо весь шлях й досягаємо підсумку чудового другого альбому.
