Hard Stuff, яким не судилося піднятися до яких би то не було висот, утворені гітаристом Джоном Дю Канном після його безцеремонного звільнення з Atomic Rooster, пройшли через два перейменування, перш ніж їх підписали на лейблі Deep Purple; Daemon протрималися кілька репетицій; Bullet пережили сингл; вони стали Hard Stuff після того, як інший Bullet подав на них судовий позов, тож Bulletproof стали їхнім ударом у відповідь. Він важкий та гучний. У періодичних рецензіях йшлося про вплив Purple, до того ж вони недалекі від істини, але тільки якщо з запису прибрати орган, замінивши його гітарами, гітарами й іще раз гітарами. Ду Канн демонструє впродовж усього альбому лютий штурм, що часом нагадує набагато менш блюзові Cream або Taste, але його товариш по Rooster Пол Хаммонд (барабани) та ветеран-басист Джон Густафсон не поступаються, створюючи альбом, що вирізнявся віртуозністю однаковою мірою, як і гучністю, та дійсно заслуговував на те, щоб бути почутим. Замість цього він канув у Лету разом з другим синглом («Jay Time»), а ремастер Angel Air 2011 року, що включає бонус-треки на 45 об/хв, знаменує його першу за 40 років повторну появу. Це довгоочікуване повернення.
- Дейв Томпсон - allmusic.com
