Альбом Donuts був створений на лікарняному ліжку та у домашній студії, на спрощеній апаратурі та зі стопкою вінілу. Випущений у 32-й день народження його творця, за три дні до його смерті, альбом має глибший резонанс, ніж будь-хто міг сподіватися або навіть уявити. Деякі з близьких до Ділла людей стверджують, що в семплах, назвах треків та хто його знає, де ще є заховані послання. Неможливо не здогадуватися про деякі речі, як-от трек під назвою «Don't Cry», зациклена «broken and blue» з версії «Walk on By», присутність Едді Кендрікса, який співає «My people, hold on», або той факт, що тут 31 трек, можливий сигнал про те, що Ділла прожив трохи довше, ніж очікував. Й знову ж таки, на кожне можливе висловлювання є два або три елементи, які могли бути створені для того, щоб збити будь-який пошук зі сліду. Зрештою, якщо диск і викликає у пам'яті якийсь один образ, то це образ Ділла, який відривається, веселиться з деякими зі своїх улюблених записів та при цьому морочить деяким голови. (А назву альбому можна було б уявити як метафору кругообігу життя, але інколи пампух - це просто пампух). Озброївшись джерелами, які відомі або семплерам-початківцям, або тільки найдосвідченішим діггерам - як не дивно, перших значно більше, ніж других, - Ділла з однаковою ймовірністю може як залишити семпли недоторканими, так само і довести їх до невпізнання. Цілком доречно, що відгомони Motown, домінантної теми, часто відчуваються, від використання пісні Діонн Уорвік «You're Gonna Need Me», написаної Холландом-Дозієром-Холландом (на «Stop»), до мінливих хвиль перкусії, взятих з пісні Кендрікса «People... Hold On« (на “People”), до фортепіанних примочок у дусі Стіві в пісні Kool & the Gang “The Fruitman” (»The Diff'rence"). Більшість треків укладаються в діапазон 60-90 секунд. Легко бути приголомшеним або навіть пригніченим такою стрімкою послідовністю, але вражає, як багато хто з цих замальовок одразу ж залишають враження. До третього або четвертого прослуховування те, що спочатку здавалося безсистемним потоком зім'ятих фрагментів, починає набувати форми 44-хвилинної сюїти, сповненої тужливої радості. Як і все інше, що коли-небудь робив Ділла, Donuts не є визначальним; насправді, в елементах його підходу простежується явний вплив співавтора Jaylib - Медліба. Його стиль завжди був надто вислизаючим та неспокійно-прогресивним, щоб його можна було прирівняти до якогось одного треку чи альбому, але Donuts може стати єдиним релізом, що найкраще відображає його індивідуальність.
- Енді Келлман - allmusic.com
