У своїх найкращих проявах Pretty Reckless - це саме той гурт, що поєднує у собі брудну блюзову розв'язність White Stripes та кислотний гітарний скрегіт Shellac, але навіть у своїх звичайнісіньких проявах вони являють собою дуже гарний гурт, який варто описувати з захопленими вигуками. Дві відкриваючі композиції - найсмачніші у цьому відношенні, в них багато груву та багато важкості - а «Since You're Gone» - це найкраща жіноча металева відповідь Led Zeppelin, така сама потужна та отруйна, як і плавна та незв'язна «Since I've Been Loving You» самого Зеппа. Після цього гурт відступає на безпечнішу територію альт/ню-металу, повертаючись до блюзу лише у двох останніх піснях (одна з яких насправді балада в стилі кантрі), але навіть там вони однаково хороші - лютіші за звичайних радіо-рокерів, а також з кращою поп-змікалкою, до того ж. Багато рифів на Light Me Up можна віднести до інших гуртів, від Deep Purple до Hole, від Metallica до Smashing Pumpkins, та навіть є десять секунд театральності Queen у "Goin' Down", причому зі ступенем достовірності, достатнім для судового розгляду. Гурт повністю привласнює ці театральні прийоми, інтегруючи їх у свій гучний, самовпевнений, зарозумілий і неперевершений стиль важкого року. Тейлор Момсен теж відіграє свою роль, постаючи у образі найсильнішої й найстервознішої жінки-вокалістки в альт-рок-гуртці з часів Ширлі Менсон з Garbage, чий гурт, хоч і не справив прямого впливу, схоже, навчив Pretty Reckless, як використовувати все, що вам подобається в музиці, щоб писати гучні, запам'ятовувані, довгограючі поп-пісні. Якби гурт більше використовував свої блюзові нахили, Light Me Up міг би стати маленькою революцією, але навіть у нинішньому вигляді це все одно дуже хороша платівка.
- Олексій Єременко - allmusic.com
