Give 'Em Enough Rope, попри всі свої переваги, був для Clash, по суті, лише проміжним етапом, але подвійний альбом London Calling - це дивовижний стрибок уперед, у якому панківська естетика з'єдналася з рок-н-рольною світоглядною та кореневою музикою. До цього Clash експериментували з реггі, але це не було підготовкою до запаморочливого поєднання стилів на альбомі London Calling. Тут є панк та реггі, але також є рокабілі, ска, новоорлеанський R&B, поп, лаунж-джаз або хард-рок; утім, хоч платівка і не пов'язана якоюсь певною темою, її еклектика та гімнічний панк слугують закликом до згуртування. Хоча багато пісень - особливо "London Calling", "Spanish Bombs" або "The Guns of Brixton" - явно політизовані, не визнаючи жодних кордонів, музика сама по собі є політичною чи революційною. Але вона також заряджає енергією, хитає сильніше й цілеспрямованіше, ніж більшість альбомів, не кажучи вже про подвійні альбоми. Протягом усієї платівки Джо Страммер та Мік Джонс (а також Пол Саймонон, який написав пісню "The Guns of Brixton") досліджують знайомі їм теми боротьби робітничого класу та антиістеблішменту, але вони також пов'язують їх зі старими рок-н-рольними традиціями й ідеями, як-от рокабілі або "Stagger Lee", а також з такими поневіряннями, як приречений актор Монтгомері Кліфт. Результат - приголомшлива заява про свої цілі й один з найвидатніших рок-н-рольних альбомів, коли-небудь записаних.
- Стівен Томас Ерлевайн - allmusic.com
