Від колосальних приспівів The Siege, що відкриває альбом, до злісно незабутньої I Wish You Were Dead й нестримно класичної заголовної композиції Sleepless Empire - впевненість останнього альбому Lacuna Coil не може бути помилковою, однак у ньому теж є свої сюрпризи. Вони представлені у вигляді двох особливих гостьових виступів - ні хто інший, як банши New Years Day Еш Костелло на їхній епічній In The Mean Time або вокаліста Lamb of God Ренді Блайта, що б'є по вухах, на Hosting the Shadow. Тож якщо у Sleepless Empire і є якась особлива родзинка, то вона полягає не тільки у цьому вокальному перехресному експерименті. Як пояснює Ферро, ключ до вічно молодої енергетики Lacuna Coil - це їхня цікавість та здатність творчо реагувати на нове натхнення, не випустивши з уваги ті якості, що роблять їх тими, хто вони є, - і він називає Sleep Token, Spiritbox, Bad Omens та Bring Me The Horizon як приклади інших гуртів, що роблять те саме, аби зберегти сцену та своє власне звучання яскравим. Цей незалежний дух став ключем до балансування між мистецькою прерогативою Lacuna Coil та тягарем очікувань, тож Ферро дуже виразно описує, як ці дивні часи породили брак матеріалу, що вплинув на важку лірику та настрій Sleepless Empire. Звучання Lacuna Coil похмуре, воно є відображенням суспільства, у якому ми живемо, - це портрет нашого часу. Воно свідчить про зміни у нашому суспільстві, Sleepless Empire, де всі завжди сидять у своїх телефонах, завжди прокручують сторінки, завжди чимось зайняті - з ранку до вечора, це ніколи не припиняється. Ця філософія відображена у кожному аспекті Sleepless Empire.
