Другий альбом November багато в чому є продовженням їхнього дебюту. Зникла флейта, додалося трохи нечастого фортепіано й органу, наданих продюсером. Але в іншому це прямолінійний хард-рок блюзового тріо. Не такий важкий, як Black Sabbath, не такий енергійний, як живі Cream або Led Zeppelin, але такий, що цілком вписується до цих рамок - зі шведським вокалом.
Історично склалося так, що гурт потрапив до павутиння руху "Progg" у Швеції, який, по суті, був вкрай лівим, комуністичним рухом у Швеції, що очікував сліпої відданості своїй справі. November не хотіли мати з цим нічого спільного й були набагато більше зацікавлені у тому, щоб просто грати музику. Особливо "важку та швидку", як згадує гурт. Як й багато інших подібних рухів, вони зрештою принесли більше шкоди, ніж користі, тому гурт зміг випустити ще один (чудовий) альбом, після чого відколовся від інших чудових - та більш прогресивних - колективів, як-от Saga або Energy.